Кожне ім’я, кожна історія, кожна світлина загиблого воїна - це не просто сторінка пам’яті. Це життя, обірване війною, і водночас життя, віддане за свободу інших. За кожним іменем - родина, дім, плани, мрії, які не встигли здійснитися. Це велика й болісна історія України - історія ціни нашої державності. Пам’ятаючи Героїв, які віддали своє життя за Батьківщину, ми зберігаємо не лише імена, а й сенс того, заради чого вони пішли в бій і не повернулися.

Олег Григорович Коротчук був людиною високих моральних принципів та щирої доброти. Був люблячим батьком, турботливим чоловіком і сином. Його поважали колеги, цінували друзі та бойові побратими за чесність, відданість справі, готовність завжди прийти на допомогу. Він був справжнім патріотом, любив свою країну, за неї віддав найцінніше - життя. Його приклад мужності та самопожертви назавжди залишиться у пам’яті тих, хто мав честь його знати, надихаючи на відданість, силу духу та справжню людяність.

Виховання та освіта: шлях до професіоналізму

Народився Олег Коротчук 17 травня 1978 року в місті Києві. Згодом родина переїхала до Вишневого, яке стало для хлопця рідним. Спочатку він навчався в школі № 3 (нині - Вишнівський академічний ліцей «Основа»), а потім в школі №4 (Вишнівський ліцей «ІДЕАЛ»). З дитинства відзначався щирістю, уважністю та відповідальністю - якостями, які стали визначальними рисами його характеру. 

В 1999 році закінчив Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського за спеціальністю «Електроніка», отримавши ґрунтовну фахову підготовку, яка визначила подальший напрям його професійної діяльності. Працював менеджером на підприємстві «ДЖАМБО», де зарекомендував себе як старанний та відповідальний працівник. Колеги поважали його за професіоналізм, працелюбність, надійність у роботі.

Захисник рідної землі

Патріотизм, активна громадянська позиція та загострене почуття справедливості завжди характеризували Олега Коротчука. Тож, коли почалося повномасштабне вторгнення, він одразу долучився до Вишневої міської територіальної оборони, охороняв об’єкти критичної інфраструктури.

У лютому 2023 року, після проходження спеціальної військової підготовки, добровільно вступив до лав 1-го розвідувального взводу військової частини А-4823. Служив розвідником-оператором. Його обов’язки вимагали максимальної концентрації, точності та швидких рішень - кожен день на фронті був випробуванням мужності та витривалості.

Гарячим напрямком служби стала Луганська область, Кремінський район, де українські захисники відбивали атаки ворога й контролювали ключові позиції. Завдяки професіоналізму, відданості та самовідданим діям Олег неодноразово допомагав побратимам виконувати завдання в складних умовах, проявляючи сміливість та готовність ризикувати власним життям заради безпеки інших.

Паралельно зі службою опанував навички парамедика та, за потреби, надавав невідкладну медичну допомогу побратимам. Його підготовка дозволяла швидко оцінювати стан потерпілих, стабілізувати їх, виконувати необхідні дії до прибуття медичної евакуації, що неодноразово рятувало життя бійців на передовій. У підрозділі його поважали за професіоналізм та відданість справі і називали «наш медик», а позивний Олега був «АТЕІСТ».

Рятуючи життя побратимів

«Коли син приїхав у відпустку, за десять днів до загибелі, розповідав про службу на фронті: як воюють, як не вистачає людей, як рятують поранених. Він пояснював, що першу медичну допомогу не можна надавати одразу, якщо над головами висить ворожий дрон, а спершу потрібно перемістити пораненого в безпечне місце, а вже там зупиняти кровотечу й накладати турнікет», - розповідає батько Захисника Григорій Коротчук. 

Та коли під час бою 10 жовтня 2023 року поблизу населеного пункту Площанка був поранений його побратим, вишнівчанин і сусід по будинку Микола, Олег не роздумуючи кинувся до нього: схопив комплект турнікетів і наклав їх на лікоть руки та ногу, надаючи критично важливу допомогу прямо на полі бою. Добре знаючи всі правила, він рятував життя побратима, не вагаючись поставив безпеку товариша вище за власну.

Побратими швидко підхопили пораненого Миколу і винесли його в укриття. Сам Олег, зібравши аптечку, також намагався знайти безпечне місце з товаришами, але місця у схованці не вистачило. Міна, випущена з дрона, обірвала його життя. 

Побратими пізніше розповідали, що якби Олег не надав першу невідкладну допомогу, Микола міг би загинути на полі бою. Завдяки його рішучості товариш вижив. Батьки Олега й досі підтримують зв’язок з Миколою та його родиною. 

Пам’ять про Героя 

Олег Коротчук був небайдужою людиною, завжди готовий допомогти у складній ситуації, навіть коли це означало ризик для власного життя. Це була його риса характеру - не залишатися осторонь, коли хтось потребує підтримки. Він був тим, хто в найскладніших умовах залишався спокійним і водночас рішучим. Його турбота про людей, увага до деталей і відповідальність проявилися у момент, коли від його дій залежало життя інших. Саме таким він залишиться у спогадах тих, хто мав честь служити поруч із ним.

Пам’ять про Олега живе в його родині, друзях, побратимах. Його вчинок - не просто подвиг, а прояв мужності, відваги та самопожертви. Він залишив по собі лише світлі спогади, адже був доброю, щирою, позитивною людиною, вселяючи віру в справедливість та перемогу. 

Його найріднішою людиною була донька Анечка, зараз їй 12 років. Вона й досі не може змиритися з втратою батька. Їй непросто без його турбот, порад та підтримки. Олег дуже любив доньку, дбав про неї, вчив бути відповідальною та доброю людиною. 

Олег Григорович Коротчук нагороджений Орденом Мужності та медаллю «За службу в територіальній обороні». Ці нагороди стали визнанням його стійкості, професіоналізму та відданості Батьківщині.