ПУНКТИ НЕЗЛАМНОСТІ
Увага! Сайт оновлюється. Деякі розділи можуть бути недоступні.
Back Головна

«Я пишаюся тим, як вишнівчани повели себе під час епідемії»

«Я пишаюся тим, як вишнівчани повели себе під час епідемії» Міський голова Вишневого Ілля Діков говорить, що допомога мешканцям гуртожитку по вул. Освіти, 5 стала поштовхом для справжньої хвилі благодійності.

- Іллє Валерійовичу, Вишневе зіштовхнулося із досить сильним викликом під час епідемії коронавірусу. Достатньо згадати спалах хвороби в одному з гуртожитків нашого міста – це був перший такий випадок по Україні й не дивно, що на нього звернули увагу і центральні ЗМІ, і вищі щаблі влади. Як вдалося подолати ці труднощі і чи вдалося взагалі?

-  Ви згадали про виклики і труднощі. Все правильно, їх немало. Але набагато більше в ці складні часи ми побачили прикладів громадської солідарності, взаємної допомоги, підтримки. Про це теж не слід забувати. В перші дні епідемії до мене звернулися підприємці Вишневого, запропонували створити фонд для допомоги міській лікарні. За власні кошти вони закупили не тільки маски та респіратори, костюми захисту, щитки, окуляри, але й досить дорогу медичну техніку. Зокрема, апарат штучної вентиляції легенів, кисневий концентратор, системи моніторингу пацієнту на той випадок, якщо вони знадобляться для хворих в тяжкому стані. Все це на мільйони гривень.

- Так само, як і в багатьох інших містах України.

-  Так, але не зовсім так. Спалах коронавірусу у гуртожитку по Освіти, 5 сколихнув місто. Я розумів, що буде реакція, тривога через таку загрозливу ситуацію. Але виконуючи розпорядження про забезпечення мешканців гуртожитку, закритих на карантин, я не очікував наступного дня побачити біля порогу мерії всі необхідні продукти, які привезли нам благодійники. Торгові мережі запропонували м’ясо, консерви, олію, овочі, фрукти, крупи. Пекарня привезла хліб. Молокозавод – сир, йогурти, сметану, кефір. Людей повністю забезпечили дезінфекторами та гігієнічними засобами. До нас приходили волонтери, які запакували всі ці продукти та організовували передачу мешканцям гуртожитку. Багато хто витрачав свій час та сили для того, щоби допомогти іншим.

Міськраді лишалося тільки купити пакети і організувати транспорт?

-   Насправді, міськрадою була зроблена дуже велика координаційна робота. Це не так просто – отримав продукти, відвіз. Але природньо, що від своїх співробітників я очікував відповідального ставлення, це їхня робота. Так само очікувано було для мене те, що директори наших комунальних підприємств та керівні працівники виконкому робили пожертви із своїх зарплат. Чи той факт, що на час карантину міськрада розширила список людей, які отримують матеріальну допомогу. Так і має бути. Інша справа, коли на заклик відгукнулися сотні інших людей. Я пишаюся тим, як вишнівчани повели себе під час епідемії. Допомога мешканцям гуртожитку стала таким собі поштовхом для справжньої хвилі благодійності. До міськради привозили продукти, волонтери по своїх домах складали списки тих, хто потребує допомоги – пенсіонери, багатодітні сім’ї, люди, що потрапили у складні життєві обставини. В деякі дні, кількість розвезених по Вишневому продуктових пакетів була більшою, ніж три сотні. Можливо, це перебільшення, але чимало людей мені казало, що такого не було в жодному місті України.

До речі, про інші міста. Багато хто з мерів висловлював протест проти обмежувальних заходів під час карантину і йшов всупереч вимогам Уряду. Ви як до цього ставитеся?

-  Я вважаю, що як центральна, так і місцева влада в такій ситуації має на 100% виконувати рекомендації лікарів. Це не питання політики. Коли ми закрили гуртожиток на карантин, я наслухався претензій та вимог різного змісту: «Треба було закривати раніше! Ви порушуєте наші права! Всіх посадити на суворий карантин! Негайно випустіть здорових із будинку! Негайно везіть всіх до лікарні! Чому досі нас тут тримають!». Стоп, друзі. У кожного своя думка, своя правда. Але є районний штаб, який, в свою чергу, виконує розпорядження обласної влади. А влада, в свою чергу, орієнтується на думку лікарів. Вони краще за вас розуміють всю ступінь загрози і знають, що варто робити в такій ситуації. Можливо, вони теж припускаються помилок. Але рівень компетенції лікарів-інфекціоністів в цій галузі апріорі вище, ніж в активістів, журналістів чи мерів міст. Не ми з вами, а вони мають вирішувати, коли робити аналізи, кого везти в лікарню, а кого закривати на карантин.

Тобто, в даному випадку, Ви вважаєте за необхідне просто виконувати вимоги лікарів і не претендувати на зайві повноваження?

-  Такі повноваження мерам не потрібні. Така моя думка. Я завжди відстоював розширення повноважень громад. Для нас це взагалі давня історія, ще із свого першого строку на посаді мера я домагався того, щоби Вишневе отримало статус міста обласного значення. Незабаром, нарешті, ми отримаємо фактично те саме і навіть більше в рамках закону про децентралізацію влади, після створення об’єднаних територіальних громад. Але боротьба з епідемією – це про інше. В даному випадку, міська влада має забезпечити все необхідне, застосувати свої важелі та можливості для вирішення різних питань, які турбують лікарів, пенсіонерів, ветеранів і взагалі всіх, хто потребує нашої допомоги.

До речі, про ветеранів. Як Ви святкували День Перемоги?

-   Поклав квіти до меморіалу. Приїхали удвох разом із головою Ради ветеранів Олегом Свінцицьким, без всяких урочистостей. Привітали ветеранів. Згадав про своїх, в нашій родині теж були учасники бойових дій. На жаль, їх вже немає. Друга світова війна – це сумна сторінка нашої історії. Також сумно, що з кожним роком ветеранів стає все менше, у Вишневому їх залишилися одиниці. Та й по країні також. До ювілею ми зробили їм медалі. Таким чином намагаємося висловити свою повагу.