Мельник Людмила Микитівна – керівник аматорського ансамблю «Вишнівчанка»

Мельник Людмила Микитівна народилася 1 серпня 1945 року у місті Житомир у родині військових. Її батько Микита Аврамович Майструк був командиром танкової частини, а мати Ольга Дмитрівна – телеграфісткою-морзисткою. У сім’ї Майструків зростало четверо дітей, серед них – пані Людмила.
З дитинства Людмила була активною та завзятою. У 1952 році пішла до школи, брала участь у всіх шкільних заходах і вже з першого класу виступала на сцені. Мріяла стати лікарем або артисткою, але найбільше любила співати.  

Закінчила технікум геологорозвідувальних технологій, здобувши професію геолога. Пропрацювала у цій сфері до 67 років, з них 13 років у польових умовах. Проте музика завжди була частиною її життя.  

Творчий шлях  

Переїхавши до Вишневого, Людмила Микитівна познайомилася з Н.І. Маленицькою, яка запросила її до клубу «Вишнівська осінь». Згодом керівниця ансамблю Лідія Куранда передала їй свої повноваження. У 2009 році Людмила Мельник очолила колектив, який тоді називався «Осіннє листя». Згодом ансамбль отримав нову назву – «Вишнівчанка».  

Колектив співпрацював із хором «Вишневий дзвін», де Людмила Микитівна була солісткою, гумористкою та ведучою. Вона також виступала разом із хором «Жайвір», який діяв у Києві.  

Попри війну, творча діяльність ансамблю триває, хоча концертів стало менше. «Вишнівчанка» активно співпрацює з поетесами Любов’ю Осипенко та Тетяною Домашенко, на чиї вірші Людмила Мельник поклала музику. Разом із Тетяною Михайлівною ансамбль виступав у бібліотеках Києва та села Новосілки, а також брав участь у багатьох заходах громади.  

Творчі досягнення:
Людмила Мельник створила музику до 20 творів різних поетів, зокрема:
- Т.М. Домашенко  
- О.П. Кадюк  
- Н.Л. Горбенко  
- Л. К. Осіпенко
- В.В. Лямічев
-Є.П. Гребінка.

Наразі Людмила Мельник готує до видання збірку власних пісень.

 Ансамбль «Вишнівчанка» здобув визнання на конкурсах:  
 III місце – Всеукраїнський фестиваль-конкурс у Гостомелі  
 II місце – конкурс у Свято-Миколаївському храмі (Київ), серед 32 колективів  

 У 2021 році Людмила Мельник стала лауреатом літературно-мистецької премії імені Віктора Бабича за пісню на слова О.Я. Кадюк «Вишневий вальс».  

 Ансамбль «Вишнівчанка» продовжує творчу діяльність, збагачуючи культурне життя громади та популяризуючи українську пісню.


 

Городецька Ганна Олександрівна народилася 28 липня 1990 року в м. Вишневе Київської області у родині філологів. Філологиня в третьому поколінні. Письменниця, фольклористка, перекладачка, гідиня.
В 2013 році закінчила магістратуру Інституту філології Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка, отримавши кваліфікацію «Філолог, викладач української мови та літератури, англійської мови, фольклорист, магістр фольклористики».
У 2017 році захистила дисертацію на тему «Семіосфера трапези в українському фольклорі».
З 2013 року до 2023 працювала у Національному заповіднику «Софія Київська».
Проводила екскурсії для прем'єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона, дружини президента Туреччини Еміне Ердоган, прем'єр-міністра Норвегії Йонаса Гар Стьоре та інших відомих особистостей.
Фахова компетенція та знання, отримані протягом років роботи в Софійському соборі, стали основою дебютного роману «Інша Марія».
•    Роман «Інша Марія» вийшов друком у видавництві «Дім Химер» в грудні 2020 року.
•    У жовтні 2022 року у видавництві «Темпора» вийшла друком повість «Інклюзія».
•    У 2023 році у Видавництві Старого Лева вийшла друком повість «Господь не любить веганів». Перша презентація книги відбулася в рамках XXX Форуму видавців у Львові.
Відзнаки
•    Роман «Інша Марія» отримав спецвідзнаку літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» 2020 року.
•    Повість «Інклюзія» увійшла у список найкращих книжок 2022 за версією PEN Ukraine

Про книжку "Інклюзія"
"Інклюзія" - це зворушлива історія про людей з різним минулим, які вибрали вечірню школу, щоб змінити своє майбутнє. Герої книги проживають складні моменти свого життя, з якими вони не можуть впоратися самостійно. Вони залежать від турботливої вчительки Олени Трохимівни, яка допомагає їм не тільки навчатися, але й знаходити силу боротися зі своїми проблемами.
Авторка знайомить нас з кожним з героїв книги, розкриваючи їх характери та долі, і показує, як важко доводиться боротися зі складними життєвими обставинами. Роман "Інклюзія" не просто розповідає історії, він навчає читачів приймати інших людей та розуміти їхні потреби.
Книга дуже чутлива та піднімає багато важливих тем, таких як соціальна інклюзія та питання рівності у суспільстві. Городецька прекрасно використовує мову та образотворчість, створюючи відчуття, що читачі знаходяться поруч з героями, співчуваючи їхнім переживанням та проблемам. Створюється відчуття глибинної емпатії. Твір ніби екстраполює на кожного з нас ці проблеми, змушуючи не просто співпереживати персонажам, але й замислюватися над питаннями «А як на його місці вчинив би я?», «А чи впорався б я з такими випробуваннями?». Безумовно, подібні роздуми мають глибокий повчальний ефект.
Узагалі, "Інклюзія" - це дуже глибока, розумна та важлива книга, яку можна сміливо рекомендувати всім, хто цікавиться соціальними проблемами та людськими взаєминами.

 

Аліса Подолянець – Заслужений працівник культури України, керівник Народного аматорського ансамблю української пісні «Червона калина» КЗ «Палац культури і мистецтв» Вишневої міської ради.

Аліса Олександрівна народилася 29 жовтня 1952 року. Її життя завжди було пов'язане з музикою та українською піснею.

З 1968 по 1971 рік навчалася в Донецькому училищі культури, де отримала перші професійні навички. Згодом, у 1971–1975 роках, продовжила навчання в Київському інституті культури імені О. Є. Корнійчука, здобувши спеціальність керівника хорового співу.  

З 2005 року її діяльність нерозривно пов'язана з Народним аматорським ансамблем української пісні «Червона калина». Очоливши цей колектив, вона відчула своє справжнє покликання. Завдяки творчій натурі, відповідальності та цілеспрямованості здобула довіру та любов колективу. Завжди прагнула створити атмосферу взаємоповаги та взаєморозуміння, вважаючи, що лише в такому середовищі народжується справжнє мистецтво.  

Безмежна любов до музики та української пісні стала рушійною силою її творчої діяльності. За період керівництва ансамбль «Червона калина» досяг значних успіхів. У 2009 році колектив отримав звання «Народний», яке успішно підтверджував у 2012, 2015, 2019 та 2022 роках. Це стало результатом наполегливої праці та відданості спільній справі.  

Аліса Олександрівна завжди прагнула до професійного зростання, активно брала участь у громадському та культурному житті Вишневої громади, переконана, що митці повинні бути невід'ємною частиною суспільства.  

Ансамбль «Червона калина» під її керівництвом неодноразово брав участь у Міжнародних та Всеукраїнських пісенних фестивалях, отримуючи дипломи та посідаючи чільні місця. Ці перемоги підтверджують талант і наполегливу працю колективу.  

Окрім керівництва ансамблем, Аліса Олександрівна понад 40 років присвятила викладацькій діяльності в Чабанівській школі мистецтв. Маючи вищу категорію та звання старшого викладача, вона передавала свої знання та любов до музики молодому поколінню. Її учні – постійні учасники та переможці Міжнародних і Всеукраїнських конкурсів, володарі Гран-прі та Лауреати Перших премій.  

Багато вихованців після завершення навчання в престижних мистецьких закладах, таких як Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, Академія мистецтв імені Павла Чубинського, Київська муніципальна академія музики ім. Р. М. Глієра, продовжили професійну діяльність у відомих творчих колективах, працюють викладачами мистецьких закладів, керівниками Народних аматорських колективів та студій сучасного вокалу. Багато з цих колективів мають звання «Народний аматорський» та «Зразковий дитячий».  

За багаторічну творчу діяльність і значний внесок у популяризацію української пісні у 2009 році Аліса Олександрівна була удостоєна звання «Заслужений працівник культури». Це стало для неї великою честю та визнанням її праці.  

Її робота отримала високу оцінку з боку керівництва Вишневої громади та області, що стало додатковою мотивацією для подальшої діяльності.