«Є у нас споживачі, які використовують найсучасніші технології водозбереження»

«Є у нас споживачі, які використовують найсучасніші технології водозбереження»Інтерв’ю з начальником відділу екологічного нагляду Романом Галевичем.

Романе Романовичу, що скажете про роботу нещодавно створеного відділу екологічного нагляду?

-  За кілька місяців перевірили понад 60 підприємств, пройшли 10 тисяч метрів каналізаційних мереж. Зауваження є – і досить багато. Це природньо, бо такої роботи раніше не проводилося. Люди звикли не зважати на вимоги щодо екології. Наприклад, ми обійшли автомийки міста – більшість збудована без очисних споруд, без зворотної системи водопостачання. Виявилося, що деякі взагалі зливають свої стоки до дощової каналізації. А там і солі важких металів, і нафтопродукти, і хімічно активні миючі засоби, які потрапляють до водоймів навколо Вишневого. З південної сторони міста дощова каналізація йде на озера за Крюківщиною, з центральної – у водойми перед Святопетрівським.

Зараз ці незаконні врізки в дощову каналізацію вже прибрали?

-  Так. Порушників обійшли, залишили приписи, потім перевірили виконання. Але тут питання не тільки у врізках, але й в культурі. Людина йде по вулиці, кинула недопалок, пластиковий стаканчик з-під кави або якесь дрібне сміття за решітку дощоприймача, а потім приїжджає до озера відпочити: «Звідки це, хто це накидав?!» А там плаває все що завгодно.

Але зрештою, всі каналізаційні стоки потрапляють до водоймів, хіба ні?

- Не плутайте ці речі. Воду з дощової каналізації ніхто в світі не чистить, вона вважається умовно чистою. А каналізаційні стоки проходять через всі необхідні етапи фільтрації, на яких з них вибираються всі шкідливі елементи. Бортницька станція аерації, яка приймає стоки з Києва, Вишневого та інших околиць столиці, зливає в Дніпро чисту воду, яка за всіма показниками краще ніж та, що знаходиться в річці. Питання тільки в тому, скільки це коштує. Чим більше забруднення, тим дорожче очистка.

оді справедливо брати кошти за водовідведення з урахуванням забруднення.

-  Так і є, але такі правила встановлені тільки для підприємств. Ми беремо проби, робимо аналіз в лабораторії. Якщо є перевищення нормативних показників, то повідомляємо, що в залежності від рівня забруднення базовий тариф буде збільшено на відповідний коефіцієнт. Звичайно, наші споживачі намагаються виправити ситуацію, питають, що і як треба зробити. Я не можу називати конкретні підприємства, але саме зараз у Вишневому ведуться досить масштабні роботи по реконструкції систем очищення. Так само є у нас споживачі, які використовують найсучасніші технології водозбереження – мені це дуже приємно бачити.

Тобто, можна сказати, що рівень забруднення поступово зменшується?

- Ми для цього і почали цю роботу. Київ постійно заміряє нормативні показники наших стоків. Якщо не буде прогресу, Вишневому доведеться платити більше за водовідведення. Власне, наш відділ екологічного контролю створили саме для того, щоби поліпшити якість стоків та уникнути  штрафних санкцій з боку «Київводоканалу». Працюємо, результати є.

-   Ви говорили про контроль стоків із підприємств. А яким чином контролювати чи впливати на побутових споживачів?

-  Тільки через вас – тобто, через засоби масової інформації. Пояснювати, пропагувати, підвищувати культуру водоспоживання. Нажаль, деякі люди сприймають унітаз в якості помийної ями. Все, що може пролізти через отвір – спробують туди засунути. Пакети, дитячі підгузки, будівельне сміття, ковдра, кошенята… У людини забилася каналізація – вона тросиком пропхнула сміття далі по стояку і це вже не її проблема. Яка мені різниця, що заб’ється стояк поверхом нижче? Багато хто так розмірковує, вірно? Ви не уявляєте, скільки у нас проблем через звичайні вушні палички. Люди лінуються донести їх до смітника, кидають в унітаз. Потім ця паличка застрягне на повороті труби, розбухне, за неї зачепиться інше сміття – і все, треба викликати ремонтну бригаду. А всі ці роботи зрештою оплачуються з тарифу, який ми з вами платимо за воду. Напишіть про це. Якщо хоча б один із десяти споживачів задумається, буде ставитися до каналізації більш уважно, донесе ту саму вушну паличку чи вологу серветку до смітника – це вже буде великим досягненням.

-   До речі, в туалетах кафе та ресторанів звичайно пишуть, щоби нічого не кидали в унітаз.

-  Звісно, пишуть. Бо вони вміють рахувати свої кошти – якщо заб’ють трубу, то виклик сантехніка буде за їх рахунок. Вони чудово знають, скільки їм буде коштувати кожний метр прочистки. У побутових споживачів такого немає. Люди досі рахують, що спільне – це, фактично, нічийне. Залишився жир на сковорідці – в унітаз. Так їм зручно. А потім цей жир налипає на труби і стає твердим, як кам’яна сіль.

-   Жир теж не можна в каналізацію? А куди його прибирати з тієї самої сковорідки?

-   Витерти серветкою і викинути в смітник. Це вдома. А в закладах громадського харчування мають стояти спеціальні жироуловлювачі, ми це також перевіряємо. Питання не тільки в тому, що прочистка засміченої каналізації вимагає від водоканалу трудових та фінансових витрат. Через забиті труби є загроза витоку стоків, які можуть потрапити до підземних горизонтів та отруїти воду. На днях в Коцюбинському поблизу Києва була ситуація такого роду, що з кранів у людей замість чистої води пішли каналізаційні стоки. До речі, хотів би звернути увагу мешканців приватного сектору на питання екологічної безпеки. У вас, наприклад, стоїть свердловина чи колодязь, а у сусіда за кілька метрів біля паркану – вигрібна яма. Це завжди ризик. Краще, щоби всі врізалися до централізованої каналізаційної мережі, так буде набагато безпечніше. На 90% приватний секторВишневого каналізований, можливість під’єднатися до мережі є практично у кожного. В принципі, потроху нові споживачі підходять у відділ, одержують технічні умови та підключаються. Для Вишневого це не є великою проблемою, але все ж таки хотілося, щоби покриття приватного сектору каналізаційною мережею стало 100%. Так буде краще для всіх.

Відділ інформації та зв’язків з громадськістю