ПУНКТИ НЕЗЛАМНОСТІ
Увага! Сайт оновлюється. Деякі розділи можуть бути недоступні.
Back Головна

З надією на краще майбутнє

З надією на краще майбутнєНа долю хорошої людини завжди припадають найтяжчі випробування. На жаль не кожен у змозі боротися і жити далі. Але наша героїня, мабуть, здатна витримати все, аби надалі жити спокійним життям.

Марина Євстратенкодуже позитивна та тендітна дівчинанародилася у Чернігові. За освітою економіст. Закінчила Чернігівський державний інститут економіки і управління. Ще будучи студенткою почала працювати секретарем у банку в рідному місті. Після отримання диплому її підвищили та перевели до економічного відділу. Через деякий час банк, в якому вона працювала, відкрив філіал у Києві, тож Марина, як молодий спеціаліст, поїхала працювати до столиці. Деякий час вони з чоловіком орендували житло, потім, у 2008 році, взяли кредит на купівлю квартири і переїхали до Вишневого. Зі своїм чоловіком Марина познайомилася на новорічній вечірці, куди її запросила співробітниця та сестра майбутнього чоловіка. З того часу родина святкує не тільки Новий рік, а й річницю знайомства.

Нічого не віщувалобіди, але раптово у 2012 році Марина почала втрачати свідомість. Перший раз це трапилося, коли вона була вдома, але тоді цьому не надали вагомого значення. Вдома був тільки чоловік, який навіть не міг подумати, що у дружини може бути тяжкий недуг. Але коли через деякий час напад повторився на роботі, співробітники викликали «швидку», лікарі повідомили дуже сумний діагноз. «Я дізналася про хворобу зненацька. Перший раз я знепритомніла вдома. В мене був судомний напад, який буває в епілептиків. Потім теж саме повторилося на роботі», - розповідає дівчина. Лікарі діагностували внутрішньо мозкову пухлину правої лобової ділянки з медіанним поширенням.

Першу операцію Марина перенесла у 2012 році, коли їй було лише 29. Рідні, друзі, знайомі підтримували Марину в цю важку хвилину. Особливо допомогли співробітники, які зібрали кошти на операцію з усієї України. Після першої операції та тривалої реабілітації, лікарі не радили повертатися на роботу до банку. Необхідно було уникати стресових ситуацій та перенавантаження, адже могли виникнути ускладнення. Але Марина любить працювати і свою роботу, тому все ж таки вирішила спробувати повернутися до улюбленої справи. Та, на жаль, через погане самопочуття витримала лише місяць. «Я пропрацювала місяць і вирішила, що здоров’я важливіше. Тож не працюю вже півтора роки», - розповідає жінка.

Через півтора роки стан здоров’я погіршився: дівчина перестала відчувати ліву ногу, почала гірше ходити, падати. Тоді пройшла повторне обстеження. Виявилося, що пухлина продовжує збільшуватися, тому необхідно було терміново оперувати. Обидві операції проводили фахівці Київського інституту нейрохірургії.

Марина має інвалідність 3 групи. Через три тижні після операції вона проходила курс променевої терапії по узгодженню з радіологом. Теперперерва три тижні, потім знову три тижні терапії і постійний нагляд у невропатолога.

Дівчина не хоче сидіти вдома, але стан здоров’я не дозволяє їй працювати. «Мені важко сидіти на одному місці. Я б залюбки десь працювала, якби була не дуже напружена робота. Навіть зверталася до Центру зайнятості, але там для мене нічого не знайшли», -  ділиться своїми переживаннями Марина.

Першу операцію дівчина перенесла важко. Особливо морально. До наступної вона була вже готова, знала, що її очікує. Але коли почалася хіміотерапія, самопочуття різко погіршилосяпочалися запаморочення, нудота, головні болі та температура. Навіть коли Марина не проходить курс променевої терапії, їй необхідно пити ліки від судомних нападів.

Батько дівчини помер 8 років тому. У нього було мієломне захворювання крові, яке пов’язують з пухлиною мозку Марини. Він також лікувався хіміотерапією. Лікарі не можуть точно сказати чому захворіла Марина, але вважають, що причиною може бути як спадковість, так і їжа, ГМО, наслідки аварії на ЧАЕС, стреси тощо.

Не зважаючи на все, що трапилося, вона дуже чуйна і часто допомагала людям, які потребували матеріальної допомоги на лікування раку чи інших небезпечних хвороб. А зараз їй самій необхідна така допомога, адже лікування онкологічних захворювань коштує дорого.

Марина хоче народити дитину, але лікарі їй не радять цього робити, адже вагітність може стимулювати повторний ріст пухлини.

Попри складну життєву ситуацію, Марина не падає духом, намагається не думати про погане та насолоджуватися тим, що зараз має: «У людини, яка не занепадає духомзавжди все буде добре», - говорить дівчина

Саме такі мужні представниці прекрасної частини людства, з непоборним бажанням жити відстоювали права жінок з 1857 року. Марина Євстратенко має бути прикладом для всіх онкохворих не тільки жінок, а й чоловіків. Вона не здається, намагається жити звичайним життям.

Бажаємо Марині здоров’я, життєвої наснаги та скорішого одужання.

Анна ЛАПЕНКОВА