Стійкість, мужність, відповідальність і самопожертва —це про наших захисників. Саме завдяки їм ми маємо змогу жити, працювати, навчатисяу своїй країні. Єгор Михайлович Астахов пройшов шлях — від юнака зі спортивними захопленнями до воїна, який став на захист України в один із найважчих періодів її історії. Його життя є прикладом відданості, простоти та сили духу, що надихають і викликають повагу.

Народився Єгор Астахов 22 червня 1979 року вмісті Васильків. Незабаром родина переїхала до Києва, де  отрималаквартиру в Святошинському районі.Здитинствахлопецьвирізнявся товариськістю,мав багато друзів, був доброзичливим та щирим.

Серед його захоплень важливе місце займав спорт — зокрема,гирьовий спорт, бокс тадзюдо. Ці види спорту не лише розвивали фізичну силу, а й виховували витримку та наполегливість.Тренування загартували його характер, навчили долати труднощі, зберігати спокій у складних ситуаціях — якості, які стали життєвим кредо Єгора.

Військова традиція родини

У родині Астахових військова служба була не просто професією, а давньою традицією, що передавалася з покоління в покоління. Батько, дід і прадід Єгора присвятили своє життя армії. Під впливом сімейних цінностей юнак також обрав для себе військову кар’єру: після закінчення школи вступив до Київського вищого військового авіаційного інженерного училища.

Навчання було складним, але завдяки наполегливості та дисципліні Єгор успішно його завершив. Після випуску його направили до військової частини неподалік Одеси для проходження служби. Цей період став важливим етапом у його професійному становленні.

«Для нашої родини військова служба — більше, ніж професія. Це велика відповідальність і честь, а також стиль життя, який потребує сили волі, самодисципліни, щирої відданості своїй справі», - розповідає батько захисника Михайло Васильович.

Служба в АТО

Після звільнення з військової служби Єгор повернувся до Києва. Деякий  час працював водієм, такожопанував професію кранівника.Та коли в 2014 році Росія розпочала збройну агресію проти України - окупувала Крим, розпалила війну на Донбасі - вінбез вагань став назахист Батьківщини.Добровольцем пішов на фронт. Рік і два місяці провів у зоні запеклих боїв під Сєвєродонецьком. Служив у піхоті — на найбільш складних ділянках фронту, де щодня доводилося виконувати ризикові завдання безпосередньо на передових позиціях.

Після демобілізації Єгор повернувся додому. Поступово відновився звичний ритм життя  — робота, побут, повсякденні справи.Здавалося, що найважчі випробування залишилися позаду, і можна нарешті відчути спокій.

Рішення захищати Батьківщину

Ранок 24 лютого 2022 року став страшним розломом у долях мільйонів українців. Той день перетворив буденність на безперервну боротьбу — боротьбу за свободу, мир, за право жити без страху. Став викликом, що змусив заново відчути ціну безпеки і важливість єдності.

На  світанку в небінад Україною пролуналивибухи...З перших хвилин повномасштабного російського вторгнення Єгор чітко розумів, що має робити.

«Коли почалася велика війна, синпросто сказав: «Треба йти захищати». Не вагався, не зволікав, не розмірковував — знав, що це його обов’язок», — кажебатько захисника.

Того ж дня Єгор Астахов звернувся до військкомату. Наступним етапом стала додаткова підготовка у навчальному центрі в Житомирі. А згодом він приєднався до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади — підрозділу, який стояв на передовій захисту країни.

Бої за Бахмут

Одним із найважливіших і найнебезпечніших напрямків, де служив Єгор, був Бахмут. У2022 році містостало епіцентром жорстоких боїв, коли російські війська намагалися прорвати українську оборону численними піхотними штурмами.Кожен день на фронті був як пекло — сповнений небезпеки, втрат,неймовірної напруги. Бахмут став символом незламності духу і мужності українських воїнів.

«Ми часто зідзвонювалисяз сином, — згадуєМихайло Васильович. — Але Єгор ніколи не розповідавпро події на фронті. Більшерозпитував про рідних, про те, як нам живеться вдома».

Всічні 2023 року армія РФ вчергове посилила штурми на Бахмутському напрямку. Важкібої точилися за Соледар і Бахмут — ключові рубежі на Донбасі. Ворог активно застосовував важку артилерію, намагаючись прорвати оборону.Українські захисники мужньо тримали позиції,відстоюючи кожен метр рідної  землі.

Під час одного з таких запеклих боїв, 23 січня 2023 року, поблизу населеного пункту Красна Гора Єгор Астаховзагинув.

Поховали захисника на Алеї Героїв у Вишневому.

Пам’ять про Героя

«Єгор був людиною прямою і щирою — завжди говорив чесно, без натяків і зайвих слів. Не любив удаваності чи лестощів, був справжнім у кожному своєму слові й вчинку. Надзвичайно скромний, добрий, чуйний.  Завжди знаходив час, щоб вислухати, підбадьорити, допомогти словом чи ділом. Для мене він був не лише сином, а й справжнім другом —яким я дуже пишаюсь», - говорить батько Героя.

У кожного з наших захисників своя історія, свій характер,  свій шлях. Але їх об’єднує одне — готовність  захищати свою землю, свої міста і села.  Саме завдяки їхній відданості, стійкостіта незламності  Україна є, була і буде.