Що запалює у серці людини вогник любові? Для кожного це щось своє, особливе і саме воно наповнює життя змістом. У Фаїни Стефановської  є три захоплення, три джерела щастя: вишивка, спів та квіти.    

Любов до вишивки у Фаїни Григорівна прокинулася ще в дитинстві. «Я бачила, як мої сестри, мама вишивають і мені так хотілося навчитися, приєднатися до них. Тоді це було дуже модно, адже люди не мали змогу придбати все, що потрібно і багато речей у хаті були ручної роботи», – розповідає жінка.

Саме тоді маленька Фаїна вперше взяла голку та нитки до рук – і з’явилася її перша робота. «Пам’ятаю це так, наче то було вчора. Зобразила тоді на серветці мак, а навколо нього ромашки: білі, жовті, голубенькі. Шкода, що вона в мене не збереглася», – каже ФаїнаГригорівна.  І це був тільки початок…

Зараз у творчому доробку жінки більше п’ятдесяти робіт: рушники, доріжки, серветки, скатертини, картини та сорочки. «В них переважають  червоні кольори, адже  це уособлення любові, радості та щастя. Наповнюю я свої роботи і ніжністю», – говорить майстриня.

Але замолоду Фаїні Григорівні не вдавалося віддатися цій пристрасті повністю: безкінечні турботи та справи заважали. Проте не завжди її обмежував брак вільного часу. Після виходу на пенсію жінка поринає у світ вишивки з головою і ніщо вже не може її зупинити. «Я бувала ночами вишивала, просто не могла зупинитися, мені так хотілося побачити,  як воно буде. І бувало, що  на другий день я виплутувала все і починала заново», – розповідає Фаїна Стефановська.

Проте не тільки з цим пов’язаний її творчий розквіт. Тринадцять років тому вона переїхала з рідної Волині у Вишневе. І саме це, на думку жінки, надихнуло її на створення безлічі робіт.  «Мені тут дуже сподобалось, я була у захваті від міста, від людей, які тут живуть. І ця любов надихала мене вишивати», – каже Фаїна Григорівна.

Зараз вона періодично проводить виставки під час звітних концертів аматорського хору «Вишневий дзвін» і каже, що багато хто приходить подивитися на красу української вишивки: друзі, родичі та просто знайомі. Проте лише очима можна доторкнутися до її робіт: не продає майстриня свою продукцію. «Просто не можу це зробити і все. Це як діти, вони викохані мною. Якось мене запросили до Маріїнського палацу, аби я зробила виставку для делегації з продажем власних виробів. І я спочатку погодилась, адже це така честь. Проте визначитись з тим, що продати не змогла», – говорить Фаїна Стефановська.

Окрім пекельної любові до вишивки, подобається жінці й співати. Це захоплення до неї також прийшло в дитинстві. «Співали скрізь: коли пасли корів, коли працювали у полі. А мама як гарно співала, такі високі ноти брала», – згадує Фаїна Григорівна. Зараз вона вже тринадцять років виступає в аматорському хорі «Вишневий дзвін» та дарує слухачам мелодійні, спокійні пісні, сповнені чистим коханням та радістю. «А який в нас колектив гарний: всі добрі, ввічливі, співучі. З ними просто не можна не співати», – усміхається жінка

Проте і це не всі захоплення Фаїни Григорівни, обожнює вона саджати квіти: їх краса та п’янкий аромат дарує їй частинку щастя. «Біля дому був квітник. Такі мальви були  красиві просто диво», – говорить Фаїна Григорівна.  

Вона створює красу власними руками, аби світ наповнився яскравими барвами. А чим ви розфарбовуєте життя?