22-го вересня відповідно до Указу Президента Л.Кучми, відзначається День партизанської Слави - всенародне вшанування героїчного подвигу партизанів та підпільників у роки Великої Вітчизняної війни, які добровільно, зі зброєю в руках, захищали свій народ, рідну землю від фашистських загарбників.

Ці люди прийшли добровольцями у партизанські групи, загони та об’єднання, не шукаючи для себе вигоди. Вони мали лише одну мету -  помститися ворогу за страждання й муки свого народу, за сльози матерів, жінок та сестер, за кров, пролиту батьками і братами.

У листопаді 1941 року війська гітлерівської Німеччини окупували майже всю територію України. Фашисти запровадили режим смерті й насильства, створили сотні концентраційних таборів. На каторжні роботи до Рейху примусово було вивезено більше 2,5 млн наших громадян. Всього за період фашистської окупації було знищено більше п'яти мільйонів чоловік.

Тому, наш працьовитий патріотичний народ піднявся на боротьбу з німецько-фашистськими загарбниками. Вогняний рубіж смертельного двобою, що проліг від Заполяр'я до Чорного моря, не роз'єднав і не послабив захисників Вітчизни. По обидва боки фронтів вони відстоювали найдорожче - рідну землю, свої оселі, майбутнє, Батьківщину й Мир для всіх людей.

Вже під кінець 1941 року, на зайнятій ворогом землі України, активно діяли 993 партизанські загони та об’єднання, а в 1944 році, нараховувалося більше одного мільйона партизан.

Тільки при звільненні від окупантів у боях за міста Київщини, Придніпров’я, Прип'яті брали участь більше 30 тисяч партизан-українців. Лише у білоруських загонах було 15 тисяч добровольців.

Вічну славу здобули видатні організатори і керівники партизанського руху в Україні - Дем'ян Коротченко, начальник штабу партизанського руху Тимофій Строкач, легендарні полководці й комісари Сидір Ковпак, Олексій Федоров, Олександр Сабуров, Микола Бондаренко, Петро Вернигора, Семен Руднєв, Дмитро Медведєв та багато інших лідерів.

Архівні матеріали свідчать, що народні месники України знищили більше 500 тисяч ворожих солдат і офіцерів, 5039 військових ешелонів, підірвали 1986 танків і бронемашин, більше 13 тисяч автомобілів, вивели з ладу більше 800 гармат і мінометів, збили і знищили на землі 211 літаків, потопили 103 пароплавів і барж, катерів, підірвали 607 залізничних та 1589 шосейних мостів, розгромили 411 ворожих гарнізонів та поліцейських станів, 56 військових штабів.

У ході героїчної боротьби з окупантами значних втрат зазнали партизани-підпільники, їхні родини, мирні громадяни України та інші державм, які надавали допомогу партизанам.

Із сумом хочеться оповістити, що частина співвітчизників забуває страшні уроки кривавої війни, неохоче слухає про перенесений тягар нашими людьми. Та, справедливо сказано: «На фронтах боїв земля була солоною від пролитої крові, а в заводських цехах, на транспорті, хлібному полі - солона від людського поту».

Давайте не будемо забувати тих, хто захистив наше життя. Життя багатьох поколінь. Хай не заростають стежки, ані пам'ять про них, ані до їх могил.

Вічна пам'ять й слава всім, хто поліг смертю хоробрих на фронтах, у партизанських загонах і підпіллі, у гітлерівських катівнях і таборах смерті, хто пішов із життя від ран, хвороб, голоду та інших негараздів. Вклонімося до землі їх пам'яті і вшануємо хвилиною мовчання!

Голова президії інвалідів

 війни га Збройних Сил м. Вишневе

С.Т.Барнасюк