Вишнівчанин Андрій Шайморданов відправився у зону проведення Антитерористичної операції декілька місяців тому. Проте був вимушений повернутися на багато раніше.

Чоловік ще у березні хотів записатися у лави добровольців, але у військкоматі йому сказали, що він не підходить за віком. Та вже через деякий час, у червні, Андрію прийшла повістка, у якій було запропоновано пройти медичне обстеження для мобілізації. «Після буремних подій на Майдані Незалежності взимку цього року, я вирішив піти добровольцем. За спеціальністю я підійшов, але мій вік був значно вище призовного», – розповідає вишнівчанин. Варто зазначити, що чоловіки Київщини відповідально поставилися до захисту Вітчизни, тому у військкоматі було багато добровольців з Києво-Святошинського району.

Проте, вже в червні, під час другої хвилі часткової мобілізації, Андрія Шайморданова мобілізували. На той час вийшов указ «Про часткову мобілізацію», в якому йшлося про те, що вік старших офіцерів може сягати 60-ти років, а рядових – 50-ти. Таким чином, маючи військовий досвід, Андрій відправився на перепідготовку. «Я пішов тому, що необхідно захищати рідну землю. Це повинні робити чоловіки мого віку, а не 18-річні хлопці, які гинуть під обстрілами», – говорить мобілізований вишнівчанин.

Спочатку бригаду відправили до Гончаровська Чернігівської області, а звідти на навчання у селище Десна, в якому працює військовий навчальний центр – 169 гвардійський навчальний центр Сухопутних військ Збройних Сил України. Там чоловіків перекваліфіковували на командирів бойових машин піхоти БМП-2. За військовою спеціальністю Андрій – заступник  командира БМП, тому труднощів з навчанням у нього не виникало. Після Десни, військових перевезли у Білу Церкву, а через день – на схід України. «У Білій Церкві нам видали зброю, ми «обстріляли» її, потім нас повезли у невідомому напрямку», – пригадує вишнівчанин.

По прибутті на військову базу, чоловіків розділили за спеціальностями. Андрій та ще 13 солдат поїхали в Амвросіївку, яка тоді була однією з «найгарячіших точок». «Було дуже страшно дивитися на тіла загиблих побратимів, чути запах мертвої плоті. У мене немає слів розповідати про це», – з жахом говорить Андрій Шайморданов. Згодом, частину чоловіків з Києво-Святошинського району відправили у саме серце бойових дій, де вони потрапили у засідку. Врятувалися військові лише завдяки досвідченому водію-механіку, який зміг відвезти їх на безпечну відстань.

Декілька тижнів тому під час виконання службових зобов’язань Андрій Шайморданов був тяжко поранений. Артилерійський обстріл української території на деякий час припинився, але це ледве не коштувало життя вишнівчанину. Куля влучила в живіт збоку, саме там, де пластини бронежилета не можуть захистити тіло бійця. На його думку, куля відрекошетила від бронежилета, завдяки чому вишнівчанин вижив після смертельного поранення. Більше Андрій не пам’ятає нічого. Перший дзвінок він зробив перебуваючи у шоковому стані. Чоловік зателефонував у приймальню мера Вишневого Іллі Дікова. За декілька днів до події, чоловікові збиралися відправляти благодійну допомогу: військове обмундирування та речі першої необхідності.

З окупованої території Андрія Шайморданова перевезли до Одеського мобільного госпіталю, в якому лікарі боролися за його життя. В результаті хірурги витягли кулю та віддали її Андрію. Після недовгої реабілітації в Одесі чоловіка відправили у рідне Вишневе. 23 серпня на центральному залізничному вокзалі Києва його зустрічали представники Вишневої міської ради: заступник мера Віктор Грабовський, старший інспектор військово-облікового бюро Валентина Свинаренко та працівники виконкому.  Андрій був безмежно радий вперше за декілька тяжких місяців бойових дій та стресових ситуацій побачити знайомі обличчя.

Чоловік висловив щиру подяку працівникам Вишневої міської ради, депутатам, які допомагали у важкі хвилини і продовжують допомагати та військово-обліковому бюро. Окрему подяку висловив депутату міської ради Ользі Діловій, яка надала фінансову допомогу його батькам. «Особливо хочу подякувати Іллі Дікову, який постійно питає про самопочуття наших військових. Він дійсно переживає за їхню долю», – говорить вишнівчанин. Окрім того, чоловік вдячний медичному персоналу Одеського мобільного госпіталю та волонтерам, які допомагали рятувати його життя.

Після пережитих подій Андрій Шайморданов вшановує світлу пам'ять загиблих під час проведення АТО військових. Серед них є й чоловіки з нашого, Києво-Святошинського району, які ціною власного життя, до останнього подиху захищали цілісність рідної Батьківщини.