ПУНКТИ НЕЗЛАМНОСТІ
Увага! Сайт оновлюється. Деякі розділи можуть бути недоступні.
Back Головна

Добровольцем у зону АТО

Добровольцем у зону АТОУ такий нелегкий для України час ніхто не може залишитися байдужим. Одні йдуть захищати кордони рідної держави, інші допомагають продуктами харчування, обмундируванням та фінансами. Серед них є й ті, хто добровільно вирушає у зону АТО аби не дозволити загарбникам привласнити частину своєї Батьківщини.

 Вишнівчанин Анатолій Мельник нещодавно повернувся після мобілізації, проте вже написав заяву на включення його до списків бійців АТО.

«Я написав рапорт на переведення у підрозділи антитерористичної операції, адже вважаю, що нашим хлопцям необхідна допомога. Деякі з них ще молоді та недосвідчені, а ми вже маємо певну підготовку. Треба допомогти», – говорить Анатолій Вікторович.

Варто зазначити, що з військовою сферою чоловік пов'язаний лише службою в армії на Далекому Сході ще за часів Радянського Союзу. У своєму підрозділі він виконував функції радиста. Наразі Анатолій Мельник працює штатним столяром у КП «Вишнівськтеплоенерго» та сумлінно виконує свої обов’язки.

Чоловік був мобілізований 20 березня та за розподілом потрапив до військової бригади у Білу Церкву. Звідти групу бійців відправили у Херсонську область захищати блокпости біля Криму. Як зазначає Анатолій Мельник, спочатку їм було дуже важко, адже на той момент благодійна допомога армії ще не надавалася, а військового спорядження та харчування майже не було. Враховуючи те, що у березні до літньої спеки ще далеко, чоловіки постійно мерзли. Не було навіть дров, аби розвести багаття та зварити обід. «Армійського забезпечення фактично не було. Видали зброю, іржаві патрони, каски 1941-го року виготовлення та деякі інші дрібниці», – розповідає Анатолій Мельник.

Дякуючи небайдужим людям, українські військові досі продовжують відстоювати суверенність та майбутнє держави. Саме пересічні громадяни, дізнавшись в яких умовах воюють їхні Добровольцем у зону АТОспіввітчизники, почали збирати гроші та благодійну допомогу. «Багато допомагали місцеві жителі: привозили продукти харчування, бронежилети, каски, одяг, дрова та інші необхідні речі», – зазначає вишнівчанин.

Анатолій Мельник дуже вдячний своєму начальникудиректору КП «Вишнівськтеплоенерго» Петрові Трегубові, який за декілька місяців надав чотири чи п’ять машин з адресною допомогою.

Також Анатолій Мельник зазначає, що передавати загальну допомогу немає сенсу, адже її потім можуть продавати. Наприклад, в Білій Церкві у полку, магазинах, військових частинах продають форму по 200-250 грн, бронежилетипо 2500 грн та багато іншого. «Я на власні очі бачив, що продавали бензин та солярку по п’ять гривен за один літр. Мабуть, це благодійна допомога, яка не стоїть на обліку», – розповідає чоловік.

Військові, які повертаються після мобілізації, в один голос стверджують, що допомогу на зібрані кошти з коротких номерів та масових пожертвувань на загальні потреби української армії так і не побачили. До них доходить лише адресна допомога. Бронежилети, яких катастрофічно не вистачає бійцям, каски, інше обмундирування привозили волонтери. «З армійської допомоги надійшли лише ржаві шоломи, 1948 року консервації: ремені вже згнили, залізо у руках розсипається. Виготовлені вони у 1941 році», – говорить військовий.

Наразі існують суттєві проблеми з питною водою. Як розповідає Анатолій Мельник, військові навіть п’ють воду з калюж, щоправда це негативно впливає на здоров’я чоловіків. «Питну воду нам привозять з Дніпра, але її необхідно спочатку перекип’ятити, а вже потім пити», – зазначає військовий.

Медикаментів також дуже мало. «Зеленка є», – жартома каже Анатолій Вікторович. Замість кровозупиняючих препаратів чоловікам видали джгути, які при розтягуванні рвуться.

Хоча у безпосередніх бойових діях у Херсонській області чоловіки участі не брали, проте часто бачили російські безпілотні літаки. Зокрема, на шляху траплялися сепаратисти та іноземні бойовики, переодягнені у цивільний одяг, періодично лунала агітація проти України. «Важко зрозуміти хто є хто, адже розпізнавальних знаків на терористах немає», – зазначає Анатолій Мельник.

Після мобілізації, бригада повернулася лише четвертого серпнядекілька тижнів відпочити та перекваліфікуватися. Закінчивши службу у відносно спокійній місцевості, майже всі військові захотіли відправитися у зону АТО. Проте, перед поїздкою на небезпечну територію, бійці протягом декількох тижнів проходять перепідготовку на снайперів, кулеметників, водіїв важкої артилерії тощо. «Якщо ти відповідальна людина, хочеш захистити свою родину та близьких, неможна стояти осторонь і сподіватися, що все пройде повз. Чоловік повинен бути захисником», – говорить Анатолій Мельник. Тож, 13 серпня бригада добровольців відправиться на базу в Білу Церкву, а звідти, 14 серпня – в зону АТО.