Йдучи по вулиці, майже від кожної компанії людей можна почути негативні відгуки про роботу комунальних працівників. Особливо потерпають працівники сфери житлово-комунального господарства. «Хто там буде працювати, якщо вони тільки п’ють», - почула я від якоїсь бабусі на зупинці.

 Я не надала цьому особливого значення. По-перше, мені якнайшвидше хотілося потрапити додому, по-друге, в деяких містах дійсно існують «уявні комунальники». Але одного весняного дня прогулюючись містом, я звернула увагу на прибрані тротуари, пофарбовані бордюри та стовпи, навіть квітники після зими вже скопані.

Не знаю хто там і коли п’є, але місто сяє від чистоти. Декілька років тому існувала проблема із забрудненням під’їздів багатоквартирних будинків, проте сьогодні у більшості з них немає жодного недопалка чи графіті. Кожного ранку  двірники прибирають відведені їм території, для того щоб ввечері зграя невихованої молоді знову накидала там пляшок та лушпиння. Але не зважаючи на це в місті все одно чисто.

Я дуже хотіла пригадати коли останній раз на довго зникало світло чи не працювали ліхтарі на вулицях. Так і не згадала, адже електрики виконують свою роботу, навіть попри те, що їхньої заробітної плати вистачає лише на оплату комунальних послуг, скромну їжу та проїзд. 

А ви колись бігали до сусідньої криниці набрати води, бо у квартирі її немає вже місяць? Мабуть, ні. За це треба дякувати сантехнікам, які вчасно виявляють та знешкоджують несправність.

Можна ще довго перераховувати добрі справи працівників сфери житлово-комунальних послуг, але це не матиме ніякого сенсу, якщо мешканці міста не почнуть поважати працю інших людей. Вони наводять порядок не тільки для себе, а в першу чергу – для всіх нас. Якби не було цих професій, ми б жили, як у середньовіччі, пробираючись крізь гори сміття.

Тож, напередодні дня працівників житлово-комунального господарства давайте подякуємо їм за все, що вони роблять для нашого міста і надалі будемо з повагою ставитися до їхньої нелегкої роботи.

Анна ЛАПЕНКОВА