Сьогодні слово «духовність» згадують дуже часто. Натомість мало хто може впевнено сказати, що воно означає. Для когось це теж саме що і порядність, а для інших це щось пов’язане з релігією. Що для вишнівчан символізує слово «духовність», ми дізнавалися на вулицях міста.

Людина є не тільки мікрочастинкою космосу, але й велетенським, дуже складним, багато в чому невідомим світом. Внутрішній або духовний світ людини – це безмір найрізноманітніших почуттів і відчуттів, емоцій і настроїв, задумів та ідей, понять і образів, фантазій та ідеалів, цінностей і теорій. Тому пізнання внутрішнього світу людини не менш необхідне й важливе ніж пізнання оточуючої дійсності. Духовність — фундамент поняття «особистість». У релігійному значенні духовності це - вчинки людини. Тобто її особиста гармонія між внутрішніми цінностями та зовнішніми факторами, які впливають на прийняття рішень.

Вишнівчанка Катерина Фещук з цього приводу висловилась так: «Духовність – це коли людина живе у святості, постійно перебуває у молитві. Коли бажає і чинить добро не тільки близьким людям, а всьому навколишньому світу». За словами жінки життя може бути повним та щасливим тільки коли воно наповнено духовними цінностями.

 Виникає питання, що таке духовні цінності? Це те, що має зв’язок з внутрішнім психологічним станом людини, те, що ми високо цінуємо, те, що варте поваги. Здавна наші пращури склали символічну систему духовних цінностей, яка передається від покоління до покоління. З часом вона змінюється, доповнюється, але основою її є – любов. Для пенсіонерки Ганни Примаченко духовність і є любов, добро та справедливість. «І на роботі і вдома, духовність повинна бути. Вона дає людині справжнє багатство. Не матеріальне у вигляді автівок, будинків, все це наживне, а те багатство коли ти радієш буденному дню і вдячний за те, що у тебе є можливість гідно його прожити», - розповідає жінка.

 Ми живемо у час технологічного прогресу і наші дні наповнені науковими досягненнями. Тому не дивно, що є люди, які ніколи не замислювались над значенням цього абстрактного поняття. Та чи означає це, що у них відсутня система цінностей та духовна наповненість? Для фінансиста Ростислава Пасевича питання стосовно духовності стали насправді складними, адже він ніколи над ними не замислювався. Зі слів чоловіка це віра і не обов’язково у Бога. «Я живу реальним життям і вірю у все матеріальне, тобто у те, що можна побачити та відчути. Якщо вважати, що духовність – це віра, то вона обов’язково повинна бути у житті», - розповідає чоловік. Поспілкувавшись з Ростиславом зрозуміло, що людина не переймається високодуховними питаннями, всі свої рішення він приймає відштовхуючись від свого сумління.

 Проте така думка скоріше виняток ніж правило. Спілкуючись з вишнівчанами ми чули різні відповіді, адже для кожної людини духовність має своє особисте значення. Приємно здивувало, що навіть діти можуть відповісти натакі неоднозначні питання. Для дванадцятирічного Влада Бевза духовність це віра в ту чи іншу релігію. «Для життя духовність потрібна, бо людина без духовності ніяк не може, вона дає силу та віру в себе».

Якими б різними не були відповіді стосовно духовності, незмінною думкою залишається те, що без неї людство не може існувати. Духовність не протиставлена культурі, а навпаки - сприяє їй. Інша річ яку культуру обирає людина – ерзац-культуру, створену на розбещення і руйнацію, або істинну – життєдайну. Духовність -це вміння співчувати, бачити. Маленький Принц Антуана де Сент-Екзюпері вмів бачити серцем найголовніше, любити та прощати.