Крижанівський Олександр Панасович – Заслужений працівник культури України, керівник Народного аматорського хору «Вишневий дзвін» КЗ «Палац культури і мистецтв» Вишневої міської ради.  
Олександр Панасович народився 22 вересня 1948 року в селі Черевки Згурівського району Київської області. Його любов до музики та мистецтва зародилася ще в дитинстві.
З першого по восьмий клас навчався у місцевій сільській школі, а з дев’ятого по десятий – у Згурівській загальноосвітній школі. Навіть під час навчання у другу зміну знаходив час для відвідування танцювального гуртка, селищного хору та гри на трубі в сільському духовому оркестрі.
Вибір професії значною мірою був зумовлений впливом вчителя музики Згурівської ЗОШ, керівника хорової капели та танцювального гуртка Вадима Львовича Кучерявого, який згодом отримав звання «Заслужений працівник культури України».
Після демобілізації з лав армії у 1970 році, за направленням Київського обласного управління культури, Олександр Панасович розпочав роботу в смт Іванків Київської області, спочатку на посаді методиста, а згодом – директора Районного будинку культури.
Під керівництвом Олександра Крижанівського було створено хор «Барви Полісся», який швидко здобув популярність та отримав звання «Народний самодіяльний». Також він керував хорами села Кухарі Іванківського району та хором «Ланка» Героя Соціалістичної Праці Любові Назарівни Бойченко, які також отримали почесні звання.
У 1987 році, після аварії на ЧАЕС, Олександр Панасович переїхав до села Хотів, де працював учителем музики в загальноосвітній школі. З 1998 по 2008 рік працював концертмейстером хореографічного відділу Київського обласного училища культури.
У листопаді 1999 року Олександру Панасовичу запропонували очолити новий хор у місті Вишневе, який згодом отримав назву «Вишневий дзвін». Створенням колективу займалася на той час депутат міської ради, голова товариства «Просвіта» Валентина Донець. Основу хору склали члени колективу місцевого заводу кераміки та жителі міста – загалом 10 чоловіків та 18 жінок. У 2001 році колектив отримав звання «Народний аматорський хор».
Незважаючи на труднощі, пов’язані з повномасштабною воєнною агресією росії проти України, хор «Вишневий дзвін» продовжує свою діяльність, маючи в репертуарі багатий вибір народних, класичних, ліричних, жартівливих та патріотичних пісень.
У 2015 році була видана авторська збірка вокально-хорових творів, а 21 серпня 2020 року Указом Президента України Олександру Панасовичу присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України».

Любов Кирилівна Осіпенко
Народилася 1 листопада 1956 року в селі Крюківщина, що на Київщині, в сімʼї  робітників. Згодом батьки переїхали та оселилися поблизу Глевахи (нині хутір Іванків Малютянської сільської ради).
Навчалася в Боярській середній школі № 2.
З дитинства Люба мріяла стати продавчинею і, коли трапилася така нагода – спробувати себе на торгівельній ниві – скористалася цією можливістю. Ще у 15 років їй запропонували поторгувати на літніх канікулах морозивом, водою, соками та іншими солодощами. Люба з радістю взялася за справу, успішно впоралася з нею та ще більше впевнилася, що саме цим хоче займатися все життя.
Набувши омріяну професію, влаштувалася працювати до улюбленого міста Боярка, де проробила понад тридцять років.
Писати почала ще в початкових класах. Спочатку були невеликі віршики про маму, природу. Згодом – це вже була любовна лірика з радощами та розчаруваннями.
Линув час, зʼявлялися все нові і нові твори, що згодом увійшли до збірки «Жіночі таємниці», яка побачила світ у 2004 році. Друга збірка «Калинова гілка» вийшла 2007 року.
У 2012 році Людмила Осіпенко презентувала третю збірку «Для чого люди на землі», а в 2014 році вийшла збірку гумору «Сміх та й годі».

Тетяна Михайлівна Домашенко народилася 3 вересня 1954 року в селі Рокита Великобагачанського району Полтавської області.

У 1974 році закінчила навчання в Полтавському сільськогосподарському технікумі, отримавши спеціальність агронома-плодоовочівника, за направленням розпочала свою трудову діяльність в с. Рябушки Лебединського району, що на Сумщині. Пізніше здобула спеціальність філолога (українська мова та література), закінчивши Харківський державний університет. З 1980 року розпочала педагогічну діяльність. Працювала також у сфері культури та журналістики.
Вірші почала писати ще зі шкільних років, але перша поетична збірка “Калинове намисто” вийшла аж у 2000 році у видавництві “Каменяр”. Наступні книги виходили у видавництві “Духовна вісь”, яке було засноване авторкою у 2001 році і працює під її керівництвом донині. За цей час побачили світ близько сотні книг духовно-патріотичної тематики різних авторів. Серед них є кілька поетичних збірок Тетяни Дома¬шенко: “Озовітесь - мати кличе” (2001); “Дві дороги” (2004); “Ода батьківській хаті” (2010); “Небесна Сотня воїнів Майдану” (2014); “Ангели-охоронці” (2016); “Співай, Україно” (2018).
До речі, саме Тетяна Домашенко є автором цього крилатого образу - “Небесна Сотня”, а цей вірш із символічною назвою, написаний авторкою на Майдані 21 лютого 2014 року, уже став піснею, яка часто звучить у хвилини пам’яті героїв Революції Гідності у виконанні аматорських колективів.
Не дивно, що поезія Тетяни Домашенко торкається усіх сфер життя, адже вона невгамовний громадський діяч. Звичайно ж, і Помаранчева революція, і Революція Гідності не оминули її полум’яного серця, про що засвідчує ця патріотична поезія.
Філософсько-гумористичний світ батька і пісенно-прагматичний характер мами поєдналися у творчій особистості поетеси. Відчуття причетності до славного козацького і письменницького роду у Тетяни від дядька по материнській лінії Юрія Кругляка, відомого українського письменника, а любов до землі - від роду Василенків по батьковій лінії.
Ким би не працювала Тетяна Михайлівна - чи агрономом в юності, чи педагогом в зрілості, старшим науковим працівником музею в Миргороді, чи директором музею м. Вишневого, головним редактором міської газети, чи директором видавництва - поезія органічно впліталася у всю її повсякденну роботу.
Тетяна Михайлівна - цікава і духовно багата особистість. Її творчий світ - безмірний і розмаїтий, а життя поетеси - це переплетені стежки-дороги, що єднають земне й небесне в одній неповторній душі поета. Збірка поезій “Служити Богу й Україні” пронизана численними присвятами славним українцям. Серед них є як герої зі світовим ім’ям, так і прості патріоти рідного краю, котрим авторка завдячує за їх незборимий дух у прагненні Волі.
Тетяна Домашенко - тайна, ще не розгадана читачами, про яку ніби жартома говорить поетеса:

...Ось така собі Тетяна,
Хочеш — ближче придивись: 

Жінка проста і звичайна,
Маю в серці диво-тайну - 

Розгадаєте колись...
Надія Максимів