Влітку 1953 року до Києва з Білорусі, для відбудови зруйнованого війною господарства, прибула залізнична будівельна організація - „Мостопоїзд № 415”. Остання сім’я прибула 5-го серпня. Сам Мостопоїзд розташовувався у Києві, а робітники проживали на ст. „Жуляни”. Тут, на вул. Щорса (зараз - Г. Сковороди), білоруси побудували цілий масив дерев’яних бараків, де вони і мешкали.

Збудували крамницю, де продавали господарчі і продовольчі товари, культтовари і дитячі іграшки. Викопали колодязі, для кожної родини збудували сарай, збудували невеличкий будиночок, де неодружені робітники з гуртожитків прали білизну. Збудували вуличні туалети.

Побудували клуб, що став справжнім осередком культури. В клубі показували кіно, часто були танці під радіолу, або під військовий духовий оркестр. Була художня самодіяльність, був більярд. Клуб став нашим першим кінотеатром, дав початок кінофікації селища. Як сказав один із жителів міста: ”Клуб – тоді, -  це дещо більше, ніж Палац культури – зараз ”.

Біля кожного бараку стояв великий дерев’яний ящик з кришкою, для побутового сміття.

 Після закінчення робіт у Києві, Мостопоїзд, разом з робітниками, поїхав далі – відбудовувати Донбас. Бараки білоруси не розбирали, подарували селищу. В ті важкі, післявоєнні роки, це був дуже щедрий подарунок. Подарунок, що допоміг на довгі роки вирішити житлове питання в селищі.  В тому ж, 1955 -му році, в одному з бараків, де раніше був гуртожиток, відкрили початкову школу, що дала початок сучасній школі №1. Планування барака було настільки вдалим, що майже співпало з плануванням майбутньої школи, тому пристосувати це приміщення під класи було дуже просто і не потребувало великих матеріальних витрат. В клубі відкрили бібліотеку, що дала початок Центральній районній бібліотеці. Школа проводила в клубі свої дитячі ранки.     

 Згодом всі бараки розібрали, за виключенням приміщення школи та ще одного, що стоїть і донині (вул.В.Чорновола,3). І донині служить людям. В різні часи тут знаходилися різні організації (в тому числі, перша поліклініка), зараз  тут знаходиться районний учбовий центр „Шанс”. Після переведення школи в новозбудоване приміщення, в старому, всі ці роки розташовувались різні організації, і, тільки на початку 2000-х років, зруйнували і його. Перебування Мостопоїзда в Києві дало потужний поштовх для розвитку маленького селища. Всього за 4,5 роки, воно виросло у селище міського типу, а згодом-у місто.