Цілий рік у США, у новій школі та в іншій родині – все це пропонує старшокласникам міжнародна програма обміну майбутніх лідерів «Flex». Але що для цього потрібно, як виглядає конкурсний відбір та яким є перелік вимог? Про це знає наша вишнівчанка, учениця ЗОШ № 2 Вероніка Місюк.

Дівчина рік тому вирішила спробувати власні сили та пройти конкурсний відбір. Та як це буде, вона й гадки не мала. «Вероніка ще у дев’ятому класі почула про цю програму, але тоді ми не встигли – конкурсний відбір йшов повним ходом. Наступного року ця думка знову відвідала нас – і ми вирішили діяти та пішли на перший тур», – розповідає мама дівчини Світлана Місюк. Взагалі конкурсний відбір складається з трьох етапів:

перший тур –15-хвилинний тест на знання англійської мови, що включає в себе десять питань з лексики та шість питань по тексту;

другий тур - більш складний тест на знання англійської мови, що включає в себе listening, writing, reading (методика SLEP TEST). Він триває більше двох годин. Та плюс три твори англійською мовою;

третій тур - інтерв'ю з кандидатом (як англійською, так і рідною мовою), психологічна гра між півфіналістами, два есе і заповнення анкети.

Отже, перший крок було зроблено, але чи вдало? Вероніка не встигла відповісти на декілька питань тесту, тож вважала шлях до мрії закритим. Яким же був її подив, коли наступного дня на офіційному сайті програми вона побачила своє прізвище. А це означало одне – боротьба продовжується! І знову випробування, і знову хвилювання, і знову успіх. І ось вже останній етап випробувань. «Пройшовши його, на відповідь чекали декілька місяців (роботи перевіряються у Вашингтоні). І таки дочекалися! Нам подзвонили й повідомили: «Ви – фіналіст!» Тільки два слова, а скільки радості та щастя!», – згадує Світлана Василівна.  

Біля дев’яти тисяч учасників і тільки 320 щасливчика. Як Вероніці вдалося стати одним з них? Програма «Flex» є некомерційною, а отже головне тут як дитина мислить, наскільки вона активна, індивідуальна та готова до сприйняття нового. Звісно, важливим аспектом є володіння англійською мовою та освітній рівень в цілому. «Ми звичайна родина, з середнім достатком і на участь у програмі по обміну затратили зовсім мало: оформлення закордонного паспорту та сувеніри для американської родини. Все інше оплачує програма: проживання, харчування, переліт. А також щомісяця дитина отримує стипендію у розмірі 125$. Один раз на придбання необхідних для школи речей отримує  300$», – каже мама Вероніки.

 Отже, Вероніка витягнула щасливий лотерейний квиток і на неї чекала подорож у невідомий світ, зі своїми правилами та законами. А щоб підготувати дітей до таких змін, у рамках програми проводилися різноманітні тренінги, видавалися брошури з інформацією про клімат штатів, про список необхідних речей та інше. Також для учнів організували подорож в імпровізований американській світ. Вони п’ять днів розмовляти суто англійською мовою, їх знайомили із ймовірними непередбачуваними ситуаціями. До того ж у кожної групи був свій координатор, який консультував дітей по тому чи іншому питанню.   

Після такої ретельної підготовки, Вероніка з родиною почали збирати сувеніри для американської родини. Вишиванки, солодощі, фотографії – все це повинно було створити для них картину українського світу. І з чемоданом етнічних, атмосферних речей та із передчуттям чогось нового та неймовірного дівчина вирушила до штатів. Там її тепло та гостинно зустріла нова родина, а познайомившись із ними поближче, Вероніка і зовсім відчула себе як удома. «Чудова сім’я, яка відноситься до неї, як до своєї, підтримують її. Та й друзів собі знайшла одразу. Тож я за неї спокійна. Проте не всі діти легко адаптуються. Буває і таке, що з різних причин вони не можуть знайти спільну мову, змінюють школу та родину», – говорить Світлана Місюк.

 І ось вже третій місяць Вероніка навчається у дванадцятому класі американської школи, спілкується суто англійською, здає заліки на одному рівні зі всіма. Загалом навчається так само, як і будь-який інший учень. Також дівчина веде активну громадську діяльність, займається легкою атлетикою, грає у джаз-бенді на ксилофоні, допомагає у притулку для тварин. А також намагається різнобічно представити нашу країну, проводить презентації для американських учнів, частує українськими стравами.

  «У американських діток неймовірний темп життя, вони постійно у русі, задіяні у різноманітних секціях і вдома з’являються лише ввечері. Їм є де розвиватися», – говорить Світлана Василівна. Тож для Вероніки це неймовірний досвіт, який не лише поліпшить мовний рівень та допоможе стати більш самостійною, а й визначить певні пріоритети, а можливо і майбутню професію.

 Тож чекаємо дівчину у червні із великим багажем досвіду та незабутніми враженнями!