В першу неділю листопада в Україні відзначають День працівників соціальної сфери, праця яких, є важливою для громади. Щоденне спілкування та підтримка сімей з дітьми/осіб, які опинились в складних життєвих обставинах - одне із завдань спеціалістів Центру надання соціальних послуг Вишневої міської ради.

Напередодні професійного свята хочемо розповісти вам про жінку, яка отримує соціальну послугу «Догляд вдома».

Миколайчук Надія Панасівна

Багато років тому, в один із вересневих днів золотої осені 1939 року, народилась із веселою вдачею, чудова, маленька дівчинка Надійка, Надюша, Надія… Батьки дали їй таке ім’я з надією на її щасливе життя.

Миколайчук Надія Панасівна, родом із села Верболози, Козятинського району, Вінницької області, зростала в багатодітній сім’ї, де було четверо дітей.

Вся сім’я сільських робітників жила дуже бідно, але всі були щирими, дружніми. В родині панувала любов та повага один до одного. Але прийшло в Україну лихо, розпочалася війна.

Надія Панасівна пам’ятає, коли батько пішов на війну, вся сім’я його проводжала. Батько всіх дітей по черзі ніс на плечах, немовби відчував, що не повернеться. Так і сталося. Він пропав безвісти.

Розпочалось тяжке життя, тяжке дитинство.

Коли маленькій Наді було 9 років, померла її мама. Опікувався всіма чотирма дітьми дідусь по лінії батька. Надія Панасівна і до цього часу, говорячи про нього, називає його лагідно «дідуня».

Все дитинство Надії пройшло у допомозі по господарству. Потрібно було пасти гуси та корову, а пізніше і доїти її, обробляти город. О третій годині ранку ходила далеко на поле в'язати жито, робити снопки. Жито жала старша сестра, а менші в’язали.

В п'ятнадцять років Надія пішла в районний центр Козятин доглядати літню жінку і мала вже кошти на свій хліб. Кожної неділі ходила додому в своє село 18 км. Пішки туди і назад, побачитися з рідними, поспілкуватись. Дорога проходила через три села.

В шістнадцять років почала працювати в колгоспі дояркою.

В двадцять сім років Надія Панасівна приїхала в Київ та влаштувалась на роботу в «Дорбудтрест» Південно-Західної залізничної дороги, Київського будівельного управління №1, маляром. Від «Дорбудтрест» Надія отримала тимчасове житло - ліжко в гуртожитку в місті Вишневе, по вулиці Залізничній.

Молоді роки проходили безтурботно та весело.

Маючи гарний голос та добре співаючи, разом із подругами, Надія приймала участь в художній самодіяльності в будинку культури при «Дорбудтресту». Хор, в якому співала Надія, постійно займав призові місця в різних конкурсах. Надія була щаслива.

Щодня їздячи на роботу з Вишневого до Києва електропотягом, Надія мріяла про своє власне житло. В тридцять п’ять років мрія Надії Панасівни здійснилась. Вона отримала квартиру, як дочка загиблого на фронті батька.

Миколайчук Надія Панасівна була чесною, порядною, відповідальною людиною та дуже сумлінним працівником, за що неодноразово нагороджувалась почесними грамотами та дипломами.

Все своє життя Надія Панасівна працювала самовіддано для своєї держави та її людей. Це був її вибір, її ставлення до всіх і всього. Низький їй уклін.

В п’ятдесят п’ять років Надія Панасівна оформила пенсію за віком, але не припинила працювати, тому що була незамінним працівником. Надія Панасівна мала бійцівський характер та незламну силу волі, всього добивалась чесною працею та справедливим ставленням до всіх оточуючих її людей.

Цього року Надії Панасівні виповнилось вісімдесят чотири роки! Але вона має великий оптимізм, бореться із своїми хронічними захворюваннями, а допомагає їй в цьому – фізкультура. Щоденні фізичні вправи підтримують тіло та дух Надії. В будинку, де проживає Надія Панасівна ліфт відсутній, тому необхідно кожного дня долати чотирьохповерховий рубіж, незважаючи на хворобу ніг.

Жага до життя, повага та любов до ближнього переважає всі негаразди. Девіз цієї надзвичайної людини «Ніколи не здаватись», гідний поваги та похвали.

Миколайчук Надія Панасівна дуже вдячна своєму соціальному працівнику Центру надання соціальних послуг Вишневої міської ради - Сапаєвій Олені Павлівні та всім спеціалістам Центру за якісну роботу, доброзичливість та любов до своєї професії.