Третього грудня Україна разом з усім світом відзначає Міжнародний день інвалідів. Ще у далекому 1992 році ООН обрала цей день, аби звернути увагу громади на їхні проблеми, захист їх гідності, прав та благополуччя,  на ті переваги, які вони мають на відміну від людей з обмеженими можливостями у політичному, соціальному, економічному та культурному житті міста.

 Тема кожного такого Дня стосується власне того, через що цей день було проголошено, тобто повне та рівноцінне дотримання прав людини та участь інвалідів у житті суспільства.

Не залишилося осторонь і наше місто — за декілька днів до цієї дати ветерани-інваліди отримали матеріальну допомогу від Організації інвалідів вйни, Збройних Сил та учасників бойових дій міста Вишневе. Вручення відбулося у актовому залі міської ради Вишневого, хоча й без урочистостей та офіційних виступів.  «Цього року нам виділили кошти на видачу невеликої надбавки для наших ветеранів, усього цього разу їх у списку тринадцять чоловік. Через нестачу грошей, нажаль, не всі вишнівчани – інваліди війни - зможуть таку допомогу отримати. Але ми робимо все, що в наших силах, аби для кожного ветерана знайти чи то якісь премії, чи матеріальну допомогу, чи навіть «вибити» путівку в оздоровчий санаторій для тих, кому це конче необхідно. Взагалі намагаємося підтримувати одне одного завжди, що б не сталося, бо ми вже давно як одна велика сім’я»,— зазначає голова Організації Кот Сергій Дмитрович.

Деякі люди, хто вже переступив через межу дев’яносторіччя, не мають змоги самостійно прийти та отримати матеріальну допомогу, тож таких довелося навідувати вдома та вже там подякувати за те, що у такому поважному віці вони й досі гарно тримають себе так би мовити у формі. Один з них  Богряшов Олексій Михайлович, ветеран війни, інвалід, власник кількох десятків різноманітних орденів та медалей за мужність, відвагу на своїх грудях. Дідусеві вже весною виповниться 97 років, тож навіть рухатися по квартирі йому досить важко. Але організація інвалідів війни ставиться до цього з особливою повагою та розумінням і тому відвідали кожного особисто, аби вручити нехай невелику, але за сьогоднішнім станом цін у країні, просто необхідну матеріальну допомогу.

Ці люди мають стати взірцем для громади. Вони пройшли крізь війну та голод, їхні родичі та друзі не всі поверталися додому, але вони не втрачають віри у життя. І важливі для них зовсім не отримані кошти, ні. Найважливіше — розуміння того, що тебе пам’ятають, про тебе не забувають «зверху», а цінують та поважають. Кожне добре слово — це вже найкращі ліки від душевних ран.