У школі, напевно, кожний вивчав біографію Остапа Вишні та знайомився з його творчою спадщиною. В уяві ми малювали образ письменника-сатирика, наділяли його різними рисами. Так яким він був, величний гуморист ХХ століття?

28 вересня прихильники творчості Остапа Вишні святкують День пам’яті письменника, згадують його життєвий та творчий шлях. З особливою прихильністю ставляться до сатирика і у Вишневому (на його честь навіть назвали вулицю). Не раз у місті влаштовували й гумористичні фестивалі. Цього року також не обійшлися без творчості: був проведений конкурс сатиричної мініатюри, а також на розі вулиці Остапа Вишні групою активістів була посаджена вишня та калина. 

Так що ж надихає людей в образі Остапа Вишні, у рядках його творів? Пропоную відійти від сухого біографічного опису та подивитися на життя сатирика з іншого боку. Отже, який він невідомий Остап Вишня?

Все у бутті людини має логічне пояснення. Ось і зміна справжнього ім’я письменника Павло Губенко на всім відомий псевдонім Остап Вишня не обійшлася без передісторії. Ім'я Остап письменник позичив у Гоголя. Він, як і Микола Васильович, народився на Полтавщині та захоплювався творчістю цього письменника. Тож гоголівського «Тараса Бульбу» зачитав до дірок (а Остап це один з героїв цього твору). З прізвищем Вишня ще простіше: Павло Губенко з дитинства любив ці ягоди.

Говорять, кожний великий письменник має свій особливий почерк. Щодо Остапа Вишні, то це стосувалося не лише його стилю написання, а й власне почерку. У сільському музеї збереглися рукописи творів Остапа Вишні і його листи до Рильського. Але зберегтися-то вони збереглися, проте прочитати їх просто неможливо. Навіть музейні працівники ладу не можуть дати із цими вигадливими буквами: їм ні слова не вдалося зрозуміти, почерк у письменника був страшенно нерозбірливий - як у лікаря. Але це й недивно – Павло Губенко закінчив школу фельдшерів, віддав медицині десять років та навіть одного разу врятував життя людині.  

Було це, коли він працював в хірургічному відділенні залізничної лікарні. Привезли 16-річного хлопчину з глибокими ранами шиї, а хірурга немає на місці. Довелося починаючому фельдшеру оперувати. Хірург примчав до операційної, коли Губенко накладав бідоласі останній шов.

Та навіть цей випадок не міг змусити майбутнього письменника полюбити медицину так, як кохав він літературу. Тож він екстерном складає іспити на історико-філологічний факультет Київського університету та повністю поринає у світ вигадливої сатири. Тепер про захоплення Остапа Вишні медициною нагадує лише його нерозбірливий почерк.

Але окрім гумору та писемності були у письменника й інші улюблені справи – захоплювався він полювання. Проте досить рідко повертався із дичиною: одного разу приніс зайця, так дружина ще довго не могла повірити, що це і правда чоловік підстрелив здобич. З цього можна зробити висновок, що любив Остап Вишня полювання скоріше за можливість побувати наодинці із природою та своїми думками.  

 Та і тут не обійшлося без гумору: на початку 1930-х під Харковом стався кумедний випадок на полюванні. Поїхали туди великою компанією - актори, письменники, літератори. Юрій Смолич тоді ще нову рушницю купив і сказав, що без зайця не повернеться додому. Дивиться, а тварина сидить собі спокійно під кущиком. Смолич не схибив і побіг до видобутку. Зирк - а у того в зубах записка стирчить: "Юрій Корнійович, навіщо ж ти мене вбив?". Довго сміявся над текстом мисливець, розуміючи, що Остап Вишня і Амвросій Бучма першими зайця підстрелили і вирішили пожартувати над товаришем.

Насправді за цією зовнішньою легкістю життя приховується щоденна виснажлива та кропітка праця, адже Остап Вишня є справжнім рекордсменом писемності. За кількістю проданих книг він посів друге місце серед українських письменників після Шевченка. У 1921 році він написав два твори, а вже 1923-го їх налічувалося аж 270! Тоді ж видав дев`ять збірників, а через п'ять років - 27!

До арешту працював редактором журналу "Червоний Перець", твори Вишні друкували практично всі видання країни. Найвідоміші його твори: "Вишневі усмішки (сільські)", "Українізуємось", "Вишневі усмішки кооперативні", "Ну й народ", "Вишневі усмішки Закордонні", "Мисливські усмішки", "Моя Автобіографія", "Отак и пишу" , "Великомученик Остап Вишня".  

Такий він невідомий кожному Остап Вишня, завжди усміхнений, працьовитий та закоханий у сатиру!