Травень – пора останніх дзвоників. По всій країні вони радісно сповіщають школярів про початок канікул. Але для когось звук дзвіночка є вісником нового життя.

29 травня останні дзвоники пролунали і у школах Вишневого. Наші кореспонденти завітали в одну зі шкіл міста – ЗОШ № 3, аби насолодитися святом безтурботності та радості.

 Здається останній дзвоник – типове та вже звичне завершення навчального року, але не для всіх. Випускників він сповіщає про закінчення шкільних років та початок дорослого та самостійного життя. Зі словами привітання  до випускників звернувся перший заступник міського голови Дмитро Василець: «Як тільки за вами закриються двері школи, розпочнеться новий етап у вашому житті. Бажаю обрати саме ту професію, яка буде вам приносити задоволення, а суспільству – користь».

На урочистій лінійці були присутні всі: вчителі, батьки та діти, а природа неначе плакала – йшов дощ. «На вашому життєвому шляху буде все: і радість перемог і невдачі поразок. Але ви піднімайтеся з колін та йдіть далі. Пам’ятайте, що ви – майбутнє нашої Батьківщини», – такі слова лунали з вуст директора ЗОШ № 3 Наталії Руденко.

Яскраві виступи школярів, теплі слова вчителів та батьків, нагородження найкращих учнів – це ті миті, які випускники не забудуть ніколи, а про що ще вони будуть зберігати спогади? «У минулому році також проводжали випускників: тоді стояла та думала, що через рік буду на їх місці. Але ось минув час і зараз мене переповнюють зовсім інші емоції. Я розумію, що як тільки закриються двері школи – життя змінитися», – каже учениця одинадцятого класу Анастасія Маріновська.

 Всі вони вже дорослі, а серце огортають спогади, на очах застигли сльози, а душу сповнює світлий смуток за всім, що було та радість від того, що ще буде. «Всі одинадцять років я дуже не любила школу і тільки зараз розумію, що це великий проміжок мого життя. І саме цей період дав мені поштовх та розуміння того, хто я є», –  розповідає випускниця Марина Ковгар.

 А чи розуміють ті, хто стоїть зараз на лінійці, що рано чи пізно вони також будуть прощатися зі школою, чи розуміють, що кожна хвилина тут неповторна і від того прекрасна?