У рідному містечку вона весь трудовий шлях працювала в «Ощадбанку», була вже старшим касиром. Її родина мала багато друзів, стабільне життя, плани на майбутнє… Але зненацька почалися обстріли та окупація території. Їхнє життя змінилося в одну мить.

Тетяна Шульга мусила тікати з містечка Брянка у Вишневе ще у липні. Трохи згодом, у серпні, сюди приїхав її син з вагітною дружиною. Згадуючи важку дорогу Тетяна Миколаївна ледь стримує сльози: «Я їхала більш-менш нормально, а син з великими труднощами. Він зміг виїхати лише з третьої спроби. Невістка у той час була на восьмому місяці вагітності. У Волновасі їх повертали назад. Потім воїни їхали до Бердянська, а звідти вже у Вишневе. Подорож була дуже важкою».

У Вишневому Тетяна Шульга має знайомих, які з розумінням поставилися до чужого лиха і прийняли всіх, як рідних. Аби не зловживати гостинністю родина майже одразу почала шукати окреме житло хоча б для молодої сім’ї, що виявилося не так просто. «Ми з невісткою обійшли всі вулиці у місті: приватні будинки, багатоповерхівки. Мені було дуже важко її водити, адже з дня на день вона повинна була народжувати», - розповідає Тетяна Миколаївна.

Пережиті жахіття і проблеми зі здоров’ям далися в знаки. Ще у рідному містечку лікарі діагностували у породіллі онкологічну хворобу. Тому вся вагітність протікала досить важко і рідні побоювалися за життя майбутньої мами. Коли настав час шукати пологовий будинок, на допомогу прийшов виконком Вишневої міської ради та зокрема Оксана Олексієнко. «Нас поклали у Київський інститут педіатрії та акушерства, там нас також прийняли добре. Оксана Анатоліївна тримала нашу ситуацію на контролі, тримала зв'язок з головним лікарем відділення», - зазначила Тетяна Шульга. На щастя ця історія мала щасливий кінець. Онучці Тетяни Миколівни Маші 26 лютого виповнилося шість місяців. Дівчинка народилася повністю здорова, з гарним зростом і вагою.

Родичі душі не чають в онучці. Тетяна Шульга говорить, що вони з чоловіком намагаються чим можуть допомогти молодій родині. Хоча вишнівчани – чуйні та доброзичливі люди, все ж таки це не рідна домівка. «Я не можу сказати нічого поганого. Нас прийняли з розумінням, співпереживанням. Хочу подякувати Оксані Олексієнко, Надії Опанасівні з Червоного Хреста – вона допомагала чим могла починаючи з серпня. Лідія Олексіївна також підтримує нас всіх», - щиросердечно дякує жінка.

Аби такі люди відчувати себе не так самотньо, виконком Вишневої міської ради за підтримки громадських організацій, започаткували клуб психологічної підтримки для вимушених переселенців, який охоче відвідує Тетяна Шульга: «Нас запросила Оксана Анатоліївна приходити до Клубу. Щоп’ятниці о шостій годині вечора в актовій залі міської ради збираються переселенці, я також прийшла, бо хотіла розвіятися від проблем. Я й не шкодую, мені подобається».

У вільний від роботи час Тетяна Миколаївна полюбляє вишивати. Жінка зазначає, що це допомагає відсторонитися від негараздів та розслабитися. Власні вироби продавати поки не планує, мовляв, робить це для душі.