Щойно музикант бере до рук інструмент, торкається струн або клавіш – він оживає. Музика ллється, наче струмок, а звуки мелодії огортають незримим плащем – і слухач поринаєте у чарівний світ з головою.

Вишнівська міська школа мистецтв – яскраве підтвердження духовності нашого міста. Здається, що тут зі звуків побудовані стіни, вікна, двері, скрізь тут відчувається аромат деревини, нотних зошитів.

Тут десять років тому з’явився ансамбль «Зіронька» – і на музичному Олімпі спалахнули зорі. «Цей колектив був створений, щоб діти, які не мають яскравого потенціалу, як солісти, все ж таки реалізували себе у співі, виступали на сцені та отримували заряд позитиву від глядачів, який годує душу музиканта», – розповіла керівник ансамблю «Зіронька» Ірина Гончарова. До того ж педагог вважає, що колективна діяльність відкриває великі можливості для виконавців: можна співати в декілька голосів, збагачувати спів різними барвами. Вокально-хореографічні композиції додають яскравості їх виступам. Постановками танцювальних номерів для колективу займається вишнівський хореограф Світлана Купрієнко, яка також є керівником танцювального колективу «Showdanceclub».

Веде колектив й активну концертну діяльність. «У нас дуже цікаве творче життя, ми постійно виступаємо. Наприклад, два рази давали концерт для дітей-переселенців у Пущі-Водиці: їх туди привозили з зони АТО на оздоровлення», – зазначила Ірина Євгенівна. 

За час існування вокального ансамблю є в них і певні здобутки: колектив має статус зразкового, багато нагород, а за останні півроку здобув перемогу у Міжнародному телевізійному проекті «Моя Україна», у Всеукраїнському фестивалі дитячої пісні «Соняшник». Нещодавно їм пощастило побувати в Трускавці на Всеукраїнському фестивалі «Об’єднаймо дитячу країну».

З цієї поїздки вони також повернулися з перемогою: вокальний колектив та солісти Ганна Микитенко, Дарина Джаші, Ганна Ковалішина та Анастасія Міхєєва отримали перші місця.

 Фестиваль «Об’єднаймо дитячу країну» багатожанровий, в ньому брали участь танцювальні, інструментальні та вокальні колективи. У програмі було представлено тридцять номерів. «Коли я побачила цю кількість, схопилася за голову, адже це багато і я думала, що буде занадто довго. Але все пройшло на одному диханні: настільки було цікаво та професійно організовано», – згадує Ірина Гончарова. На думку жінки, у таких поїздок існує дві сторони: з одного боку, багато хвилювань, клопотів, довгі часи тренування, з іншого – з радістю від виступів ніщо не може зрівнятися. До того ж під час таких поїздок зав’язуються перші дружні стосунки, згуртовується колектив, діти стають одним цілим, кожний учасник починає краще відчувати один одного.

Фестиваль був відкритий, кожен міг прийти аби доторкнутися до прекрасного, тож зала була переповнена глядачами. «Коли виходиш на сцену, вона здається такою великою, в залі сидить стільки людей, всі вони дивляться на тебе, ти починаєш грати і забуваєш про все: існує тільки ти і глядач. А потім гуркіт оплесків – і це найкраща нагорода для музиканта», – описує атмосферу фестивалю учасниця колективу «Зіронька» Ганна Ковалішина. 

Коли ж керівник ансамблю аналізує виступи своїх вихованців, в її уяві з’являється така картина: «Пам’ятаю, як під час одного з номерів «Зіроньки» апаратура почала тріщати, скрипіти, звучання зіпсувалося. Але діти трималися стійко, як олов’яні солдати: вони не розгубилися та продовжували грати з усмішкою на вустах та на повну потужність, поки звукооператор налагоджував звук».  Якості бійців проявилися ще в одному випадку. Колектив «Зіронька» повинен був виходити через декілька номерів, але щось пішло не за планом –  і ансамбль поспіхом виштовхнули на сцену. За словами Ірини Гончарової, не зважаючи на це діти виступили прекрасно, що говорить про їх професійні якості, гарну командну роботу та гідну підготовку. «Мої учні вміють триматися на сцені, можуть зібратись, акумулювати силу в скрутну хвилину, а це важливо для музиканта», – стверджує педагог.

    Постійні репетиції, екскурсії, виступи – тиждень у Трускавці промайнув як одна мить. Такі мандрівки у країну творчості, на думку керівника ансамблю, це також перевірка на людський фактор: діти стільки часу проводять разом. «Ніяких конфліктів у нас не було, навпаки ми підтримували один одного, а спільне дозвілля перетворило нас на справжніх друзів», – ділиться учасниця ансамблю зіронька Ганна Микитенко. Дівчина розповіла, що найбільше їй запам’яталася екскурсія до Львова, а саме похід у місцеву «Шоколадницю»: ще ніколи вона не бачила стільки цукерок, а аромат солодощів Ганна відчуває і досі.

Коли у Ірини Євгенівни питають, чому важливо брати участь в таких конкурсах, вона цитує слова досвідченого керівника харківського колективу «Щасливе дитинство», які почула багато років тому: «Колектив жив, поки він виступає». І це справді так, адже коли ансамбль виїжджає за межі міста, виявляється багато моментів: слабкі, сильні сторони. Це дає можливість порівняти себе з іншими учасниками, набратися досвіду, перевірити себе на витривалість.  Тож творчі мандри колективу продовжуються: з’являються нові вершини, будуть нові поїздки та перемоги.