Навесні 2014 року на депутата Вишневої міської ради Юрія Лісничого було здійснено замах. Що ж послугувало причиною? Юрій Валентинович припускає, що це пов’язано з його діяльністю проти корупції у будівельному бізнесі.

Юрій Лісничий - журналіст за спеціальністю. Він з 1997-го року працював на телеканалах СТБ («Вікна», «Новини»), «Гравіс» («Надзвичайні новини»), у газеті «Голос України», видавав такі обласні газети, як «Наша Київщина», «Молодь Київщини», журнал «Городок». Та ось вже вісім років є депутатом Вишневої міської ради.

«Згідно закону України «Про статус депутатів міських рад» статті другої, депутат повинен представляти інтереси територіальної громади, тому я, як керівник містобудівної комісії,  виступаю проти передачі землі з комунальної власності у приватну», – зазначив Юрій Лісничий. Ситуація справді дуже складна, адже за останні чотири роки близько 200 тис кв м було забудовано житловими спорудами, при цьому не забезпечено відновлення або спорудження жодного об’єкта соціально-культурної галузі.

Він постійно виступає на сесіях з питанням забезпечення соціальної інфраструктури, але за його словами боротьба з будівельниками практично неможлива, адже навіть внесення до генерального плану та на карту будівництва дитсадка при забудові ЖК «Акварелі» нічого не дало, зараз замість нього височиться 12-поверхова будівля.

Юрій Валентинович регулярно звертається до міської влади за допомогою щодо розвитку свого округу.

Під час сесійних засідань Юрій Лісничий, найбільш за всіх депутатів  виступає та коментує практично кожне питання порядку денного. Особливо активно він дискутує щодо питань міського бюджету і використання комунального майна.

Коли розпочався Майдан Юрій Валентинович всі вечори та ночі проводив там. Тричі був ініціатором позачергових сесій: коли не підписали євроасоціацію; коли відбулося перше побиття студентів на Майдані; коли побили вишнівчанина Івана Холода. Все це Юрій Лісничий робив аби представники органу місцевого самоврядування засудили ті події. Але не зважаючи на його старання скликання так і не відбулися, адже депутати просто не зійшлися на них. Він впевнений, якби кожне місто в Україні піднялося, то Небесна Сотня була б жива. Питання щодо визволення вишнівчанина Івана Холода з в’язниці стало для нього справою честі.

А ось мить на Майдані, напередодні масового розстрілу мітингуючих, назавжди закарбувалася у пам’яті Юрія Валентиновича:  «Спливає у спогадах морозна ніч 18 лютого, тоді все було наче у страшному сні: беркут наступав, горіла палатка, де знаходилася польова кухня, а у будинку профспілок лежали трупи звичайних людей».

Коли почалися відкриті воєнні дії на сході, Юрій Лісничий, який через травму не потрапив у зону АТО, вирішив діяти з іншого боку та разом з однодумцями створив Інститут аналізу та прогнозування, який займається інформаційною та аналітичною діяльністю стосовно україно-російських відносин, інформаційної війни, яку веде Росія проти України. Він постійно пише статті на суспільно-політичні теми – це його хобі, яке дає можливість вплинути на ситуацію в країні, змінити її на краще.

Коли ж закінчився робочий день, а метушня, безкінечні справи залишилися позаду, Юрій Лісничий приходить додому і стає звичайною людиною, яка радіє усмішці доньки, обіймам дружини та смачній вечері. А що ще потрібно людині для щастя?

Ангеліна МАЛІНОВСЬКА