Кожного дня у новинах з’являються десятки сюжетів про бойові дії, які розгортаються на сході України. Все більше репортажів про смерть військових і мирного населення: чоловіків, жінок, дітей. Жителі східних областей намагаються виїхати з небезпечної території, але для цього необхідно докласти чимало зусиль.

Люди, яким вдалося вирватися із зони бойових дій розповідають, що громадський транспорт (автобуси, потяги тощо) ретельно перевіряють на блок-постах, приватні автівки з київськими, тернопільськими, житомирськими та іншими номерними знаками, взагалі не випускають з регіону.

«Коли ми евакуювали людей зі Слов’янська, було дуже небезпечно їхати крізь загони сепаратистів з українськими номерними знаками та київськими прописками. Є волонтери, які на власних машинах вивозять мешканців з небезпечних територій до українських блок-постів, де їх пересаджують у безпечні автобуси», – розповідає один із учасників благодійної підтримки переселенців Віталій Міліцин. За його словами, паспорт з пропискою із західних регіонів для сепаратистів гірше червоного прапору для бика.

Рейсові автобуси курсують, але проходять ретельний контроль. Якщо раніше перевіряли документи і багаж, то тепер звертають увагу на руки (шукають сліди від пороху) та тіло (синці від зброї та інші ознаки причетності до бойової екіпіровки). Багато людей на власних автомобілях виїжджають об’їзними шляхами, через села. Є й такі, які йдуть пішки через поля та ліси.

Трапляються випадки, коли активісти, почувши, що людина розмовляє українською можуть взяти її у полон. Навіть на Трійцю бойовики раптово захопили групу українських громадян. Також, всі переселенці розповідають, що у мешканців відбирають дорогі автомобілі та будинки. Старенькі та дешеві машини нищать.

Один з біженців розповів, що поки на сепаратистському блок-пості перевіряли та переписували паспортні дані, бойовики облаяли його нецензурною лайкою і побажали «щасливої дороги».

Інший чоловік розповідав, що сепаратисти ходять з перевірками по квартирах. Обов’язково просять паспорт і проводять обшук кімнат.

Олексій Ізмайлов разом зі своєю дружиною та дворічною донькою декілька тижнів тому переїхав з Донецька до Вишневого. Як розповідає чоловік, станом на п’яте червня у місті були захоплені: Облдержадміністрація, районні відділення міліції, адміністративні будівлі СБУ, вільним залишалося лише приміщення Прокуратури.

Восьмого червня родина виїхала з Донецька Криворізьким поїздом. За словами Галини Герастовської, потяг був не рейсовий і майже порожній. На вокзалі людей не обшукували та не перешкоджали виїзду. Невеличкі залізничні станції, такі як Горлівка, Макіївка та інші повністю контролюються бойовиками. У касах на рейсові поїзди квитків майже не залишилося.

У місті активно розшукують та викрадають учасників Євромайдану. Утримують п’ять-шість днів, знущаються, допитують, потім відпускають. Олексій Ізмайлов брав безпосередню участь в акціях проти Митного Союзу, тому також потрапив у полон 31 травня. «Мене збили машиною безпосередньо біля будинку. Це були бійці батальйону «Восток».  Четвертого червня за допомогою друзів мені вдалося вирватися», – говорить потерпілий.

Чоловіка тримали у приміщенні обласного СБУ, били, розпитували про друзів і однодумців. Особливо викрадачів цікавив місцевий активіст, футболіст і родич сім’ї Станіслав Федорчук.  Молодь, яка записується у ряди ополченців, відточує майстерність пострілів на тих, хто не хоче співпрацювати, «доносити» на знайомих та одягати Георгіївські стрічки. Ополченці стріляють з травматичної зброї на території службового тиру. «За ті дні, які я знаходився у полоні одну людину вбили та ще одного чоловіка хотіли на когось обміняти, але на зв'язок він поки що не вийшов», – говорить Олексій Ізмайлов.

Російська православна армія наразі виконує у місті функції міліції. Бійці затримують людей у стані алкогольного сп’яніння, тих, хто порушує комендантську годину. Майже всі магазини не працюють, тому виникають проблеми з придбанням їжі та інших необхідних засобів. Але за словами чоловіка, голодування у місті ще не розпочалося. Після того як розбомбили найбільший супермаркет Донецька, місцеві жителі намагалися у руїнах віднайти хоч якісь продукти. Якщо сепаратисти затримують цих людей, їх звинувачують у мародерстві та декілька днів тримають у полоні.

Також бойовики захоплюють пересічних мешканців з іногородніми прописками. В камері з Олексієм знаходився один із шести львівських будівельників, яких викрали, коли ті поверталися додому. «Десять чоловіків з автоматами, перевіряючи паспорти, виявили у них львівську реєстрацію, тому миттєво заарештували їх і тримали чотири дні», – розповідає Олексій Олександрович.

Полонених жорстоко лупцюють. Спочатку до камери заходять молоді хлопці, які б’ють по чому потраплять. Через декілька годин приходять досвідчені бойовики, колишні правоохоронці, які показують як треба бити щоб було боляче, але не залишалися синці.

Наразі у регіоні триває проросійська пропаганда і дезінформація населення. Українське телебачення не працює вже давно, викрадають головних редакторів місцевих ЗМІ, аби «роз’яснити», що вони не правильно висвітлюють події. Населення лякають бандерівцями. Переселенці побоюються повертатися додому, мешканці намагаються покинути небезпечний регіон, гинуть люди, а найкращі курорти Донбаса, такі як Слов’янськ, Святогірськ, Маріуполь можливо вже не зможуть відновитися після тривалих бомбардувань та перестрілок.