Навчання закордоном набуває все більшої популярності. Престижність,  успішна кар’єра, нові знайомства, досвіт – все це обіцяють майбутнім абітурієнтам іноземні навчальні заклади. Проте райдужні перспективи затьмарює сурова реальність. «Аби вступити в іноземний ВУЗ потрібно бути або генієм, або міліонером», – так думає багато з нас. Ми вирішили спростувати цю думку, адже за кордоном може навчатися кожен! 

Серед європейських ВУЗів університети Польщі є найдоступнішими для українців. По-перше, держава має тісне сусідство з цією країною, а по-друге, 80% польської мови складають схожі українські слова, що неабияк полегшує навчання. Аби дізнатися більше про навчання у Польщі, звернулися до професора Гданського університету пана Артура. Він розповів нам, що зараз на території Польщі знаходиться більше двохсот п’ятдесяти університетів і щороку вони визначають обсяг безкоштовних місць для іноземців. «Це може бути двадцять, тридцять місць, на які вони приймають людей без карти поляка, без жодних додаткових документів. Є лише одна умова – абітурієнт повинен навчатися польською мовою», – каже пан Артур. Середня освіта у Польщі є безкоштовною. Виключення становлять приватні школи.

  Професор зазначає, що інформацію про вступну кампанію ми можемо дізнатися на офіційному порталі ВУЗу: там є спеціальні сторінки для українських абітурієнтів. А поки розповідає нам про деякі особливості навчання у Польщі: «Існує декілька пунктів, без яких освіта у Польщі стає неможливою. І перше – це володіння польською мовою. Ви повинні розуміти, що без цього вас не приймуть до технікуму чи університету країни».  Аби вивчити контактну мову існує безліч курсів при посольстві країни, кафедрах іноземних мов. Після їх закінчення ви отримуєте документ-підтвердження проходження сертифікованих курсів, і він є один з основних.

Також пан Артур зазначає, що покращити мовний рівень можна на підготовчих курсах при університеті, у так званих інтеграційних таборах: «Туди вас запросять після того, як зарахують до навчального закладу. Ви їдете до університету за місяць до початку навчання та здобуваєте знання з профільної мови».  

 Окрім мовної перешкоди, перепоною може стати житло. Зазвичай вищі  навчальні заклади надають абітурієнтам гуртожиток, проте, за словами пана Артура, коштувати це може досить дорого: «Переважна більшість студентів обирає не гуртожиток, а оренду приватної квартири разом із друзями. Це зручно та вигідно, адже квартири виходить дешевше, ніж нормативне місце у гуртожитку».

З неповнолітніми абітурієнтами дещо складніше. Ті батьки, які бажають, аби їх дитина здобувати середню освіту у Польщі, повинні поцікавитись чи надає конкретна школа чи технікум місце для проживання. «Дуже часто інформація про наявність інтернатів, пришкільних приміщень подається у бюлетенях, інформаційних листівках», – повідомляє пан Артур. Також він звертає увагу на графік роботи інтернату: переконайтеся, що він працює цілодобово повну неділю. «Є такі випадки, коли інтернати функціонують на зразок готелів для працівників і на вихідних не працюють», – додає професор.   

 Наступне питання стосується іспитів. Пан Артур повідомляє, що їх замінили бали атестату зрілості: «Вам не потрібно здавати жодних іспитів, тільки пред’явити атестат зрілості. Саме за цим документом навчальний заклад складає електрону декларацію, де в конкретну графу вносить бали атестату. Нічого більше, все відбувається за електронним урахуванням». Проте будьте готові до співбесіди з предметів, які не входять у шкільну програму. Деякі університети мають саме таку політику. «Співбесіда – це своєрідне знайомство з людиною, яке скаже набагато більше, ніж бали в атестаті чи документ сертифікованих курсів», – додає пан Артур. 

Що стосується переліку документів, у кожного навчального закладу список свій. Виключення становлять лише атестат зрілості та сертифіковані курси – ці документи є обов’язковими у будь-якому ВУЗі Польщі. Напевно, у декого виникне питання: «А як же отримання візи?» Багатьом цей процес здається досить складним, проте професор запевнив нас у зворотному: «Ми маємо розуміти  значення студентської візи. Це умовний дозвіл на багаторазовий перетин кордону за рахунок того, що людина буде перебувати там тривалий час, як студент». Віза надається після того, як людина вже стане абітурієнтом. Під час вступної компанії університет надсилає до вас запрошення і на основі нього ви подаєте документи на отримання візи».   

Проте опанування іноземної мови, питання з житлом, документами та іспитами ще не все. Вам потрібно буде покинути рідний дім, розстатися із друзями та змінити звичне середовище. Як проходить процес адаптації та як живеться в іншій країні, розповідають юні вишнівчанки. Вони цілий рік провели у Польщі, за партами одного з технікумів країни.

Марія та Катерина Кудрик по закінченню дев’ятого класу відправились у Польщу за знаннями. Чудовий технікум, привітні вчителі й однолітки, прекрасна атмосфера стародавнього міста – все це чекало на дівчат там. «Приїхали, роззнайомились з поляками, вони виявилися такими доброзичливими, ми одразу знайшли з ними спільну мову, тепер спілкуємося», – каже Марина. До того ж навчаються та живуть вони безкоштовно, платять лише за харчування.  

Марина говорить, що цей рік промайнув, як одна мить і приніс багато позитивних емоцій, а найголовніше – знань та професійних вмінь. До того ж дівчата давно мріяли навчатися за кордоном і вважають, що це перший крок до отримання вищої освіти там. «Ми за чотири роки гарно підготуємося та вступимо до вишу. Це своєрідна практика, тож нам буде легше в університеті. Крім того у нас буде додаткова технічна освіта, а не тільки шкільний атестат», – розповідає Катерина.   

Окрім навчання, не втрачають вони й можливості відпочити, познайомитись з місцевим колоритом. «Ми живемо під Краковом, тож їздимо туди на вихідних погуляти, насолодитися архітектурою міста, його казковою атмосферою. А у селі, де мешкаємо, красива природа, там спокійно, відчуваєш себе захищеною та щасливою», – каже Марія.    

 Ці моменти полегшили адаптаційний період та відкрили перед дівчатами двері у доросле та самостійне життя.

Такий шлях для себе обрала й Мар’яна Олексієнко. Вона також після дев’ятого класу поїхала у Польщу на навчання і зараз опановує готельно-ресторанну справу в одному з технікумів країни. «Коли я вперше переступила поріг польської школи, закохалася спочатку в її зовнішній вигляд, а потім у людей, які ходять її коридорами. Загалом атмосфера там незвичайна, вона казкова», – згадує Мар’яна.  

Так, той день був для неї особливим, днем здійснення мрії. «Ми з моєю подружкою давно хотіли навчатися в одній з країн Європи, і Польща була серед них. Часто, гуляючи після школи, представляли, як будемо там навчатися. Але подружка вважала, що це ніколи не стане реальністю», –  говорить Мар’яна.

І тоді мрія сама вирішила зазирнути до них у гості: у вишнівських школах з’являється спеціальна програма, яка допомагає учням опанувати іноземну мову та вступити до вишу Польщі. А пізніше виникає нова можливість – навчатися в одному з технікумів країни. Тоді Мар’яна починає ще активніше вивчати польську мову, просиджує за посібниками по три годину на добу та через півтора місяці таки отримує сертифікований курс з польської мови, збирає всі необхідні документи та вирушає до Польщі.

 «Я розуміла, що доведеться покинути своїх рідних, друзів і почати зовсім нове життя. Але моя мрія гріла серце та рухала мене вперед», – розповідає дівчина. Тож Мар’яна почала діяти: заняття у технікумі, вивчення польської мови, відвідування різноманітних гуртків та навіть участь у конкурсі акторської майстерності. Все це забирало майже весь її вільний час, проте дівчина не скаржиться. Вона говорить, що  головне у навчанні за кордоном це завзятість та працьовитість: «Кожний може стати відмінником та вийти на стипендію, головне захотіти. І неважливо хто в тебе батьки, скільки вони заробляють та чи був ти відмінником у школі. Тільки твої результати зараз, тільки твоя праця».

Тож за три роки вона мріє досконало вивчити польську мову, здобувати практичні вміння та вступити до університету на факультет акторської майстерності та режисури. Мар’яна навіть вже примітила ВУЗ, в якому бажає навчатися. «Університет у Варшаві – те, що потрібно. Говорили, що звідти вийшло багато польських зірок, які зараз досить успішно знімаються у кінофільмах», – розповідає дівчина.

Отже, як дівчата не сумували б за рідним краєм, за батьками та друзями, мрія сильніша за них!