Минулого тижня у центрі Києва близько сотні людей загинуло, та більше, ніж півтисячі отримали серйозні поранення. Матері та дружини не дочекалися своїх захисників, які полягли у жорстокій бійні, відстоюючи права та свободу нашої держави.

Учасники Майдану 24 лютого приїхали до Вишневого аби на власні очі побачити, як у місті працює міська влада. Та переконатись у тому, що під їхніми прапорами до влади  йдуть всі охочі, присвоюючи заслуги Майдану собі та уразі потреби розібратись з ними «по майданівські».  Вони були приємно здивовані тим, як у місті ведеться господарська діяльність, яке воно чисте та затишне, з кранів тече гаряча вода й теплі батареї у домівках вишнівчан. Мешканці деяких міст України можуть позаздрити добробуту Вишневого.

Наші журналісти мали можливість особисто поспілкуватися з бійцями Дев’ятої Сотні,  які останні декілька місяців стояли на передовій. Ми з перших вуст дізналися, що відбувалося на Євромайдані та  почули коментарі з цього приводу. Проте, Герої зазначили: «Ми такі люди, як і решта. За нас все розказали наші дії».

Дев’ята Сотня організована під егідою Народного Руху України, але це не означає, що там були тільки прихильники даної партії. Окрім колишніх воїнів-афганців та мешканців з усіх куточків України, до неї входили навіть росіяни та білоруси. Вони були готові віддати своє життя за Україну, гідність та справедливість. Незалежно від расового походження та віку, всі були, як одна сім’я та боролися за спільну справу. Наші герої відчували на собі найгарячіші моменти цієї запеклої боротьби: після обливання з водометів – пневмонія, після газових гранат – попечені легені, після бойових гранат - посічені уламками ноги, після кожного зіткнення з «тітушками» - розбиті голови, поламані ребра, руки, ноги та вибиті очі. Коли однієї ночі почався штурм Майдану і близько 200 мирним протестувальникам загрожувала неминуча смерть, бійці саме Дев’ятої Сотні врятували людей від «Беркуту» та «тітушок». 24-річному хлопцю з Херсону, Валентину, вдалося спалити водомет. А БТР, на якому намагалися прорвати барикаду, також знешкодили та підпалили наші воїни. «Ми боролися під гаслом «Воля або смерть»! Тому що краще смерть, ніж життя повне корупції та диктатури», - зазначив один з учасників.

Бійці Дев’ятої Сотні зізнаються, що спочатку було неможливо відрізнити «своїх» від «тітушок», але згодом останніх можна було впізнати по неадекватній поведінці, ознаках алкогольного та наркотичного оп’яніння, а також по специфічній (здебільшого, ненормативній) лексиці.

Один з бійців Дев’ятої Сотні, вишнівчанин, активний громадський та політичний діяч, Андрій Куць повернувся додому з переломом руки зі зміщенням та роздробленням та шрамами на голові. Він розповів нам, що поранення отримав 18 лютого в Маріїнському паркі. Це сталося саме тоді, коли бійці внутрішніх військ разом з «тітушками» прорвали оборону вулиць. Так сталося, що більша частина людей перейшла на другу вулицю для протистояння «Беркуту», а його  разом з невеличкою групкою мітингувальників відокремили від інших та оточили біля одного з будинків. «Тітушки» почали жорстоко бити протестуючих бітами, ногами та тим, що потрапляло їм до рук. Та на щастя, хтось із співробітників внутрішніх військ зміг врятувати  людей. «Мене врятував якийсь ВВшник. Я навіть не розгледів його звання. Він не дав мене добити, пограбувати та відганяв мародерів. Про «Беркут» нічого не можу сказати, а ВВшники, в переважній більшості, поводили себе як солдати з дотриманням елементарних моральних правил. Бій є бій, але коли вони бачили, що людина вже не становить їм загрози, припиняли бити, - згадує Андрій Куць. – Наші жінки з Майдана – в основному, пенсіонерки – оточили нас та закривали своїми тілами від «тітушок». Потім прийшов Олег Тягнибок та вивів нас. Так я потрапив в польовий госпіталь, який знаходився у Парламентській бібліотеці, наші санітари надали мені медичну допомогу».

Приємно зазначити, що бійцям дуже сподобалося Вишневе, його стиль життя, затишок та гостинність мешканців. «Вишневе – унікальне місто. Воно завжди славилося розумними та революційними людьми, - продовжує екскурс в історію для гостей міста Андрій Куць. – Згадайте 2004 рік, коли до міста прибуло чотири залізничні потягу з Донбасу. Молодиків, яких би зараз назвали «тітушками», почали пересаджувати в автобуси та мали везти до Києва.  Наші жінки посеред ночі лягали в мокрий сніг під колеса автобусів та блокували їх, аж поки не приїхали чоловіки. Наші громадяни дуже свідомі».

Український Євромайдан став символом боротьби за права та свободу населення для всього світу. В кожній країні новини починалися з сюжету про нашу столицю.

Анна Лапенкова