Що необхідно знати про коронавірусну інфекцію?

Увага! Сайт оновлюється. Деякі розділи можуть бути недоступні.

Художник Віктор Верес: «Я почав малювати, щойно зміг тримати олівець у руках»

Художник Віктор Верес: «Я почав малювати, щойно зміг тримати олівець у руках»Шукаючи талановитих митців Вишневого, кореспонденти газети «Наше місто» завітали до майстерні художника, мультиплікатора та чуйного вчителя Віктора Вереса. Під час бесіди Віктор Дмитрович поділився секретами свого натхнення та історією життєвого шляху.

Обдарований художник народився у Кіровоградській області. Мати Віктора Вереса - вчителька англійської та німецької мов, завжди сама обирала кращі малюнки юного художника. Хоча Віктор Дмитрович зростав у родині яка була далека від художнього мистецтва, проте все таки гени зіграли не останню роль. Художник Віктор Верес зазначив: «Мої батьки не малюють, натомість мій дядько - художник, а дід за що руками не брався йому все вдавалось. Тому генетичні зв’язки десь запрацювали, бо в нашому роді є і танцівники, і вчителі, і художники, і музиканти».

З професійним напрямком у житті Віктор Дмитрович визначився ще у дитинстві і ніколи не вагався у своєму виборі. Спочатку митець мріяв вступити до московського ВДІГКу на факультет режисури анімаційного кіно, та відмовився від цієї ідеї, адже вже вчився у Дніпропетровському училищі імені Дем’яна Бідного на факультеті станкового живопису. Саме тут Віктор Верес познайомився зі своєю дружиною Тетяною Михайлівною, яка навчалась на факультеті дизайну. Ще тоді він починав замислюватись стосовно вступу до Університету імені Карпенко Карого та прагнення розвивати власні ідеї взяло гору над бажанням вчитись у престижному університеті. «На той час мені вже було нецікаво займатись академічним малюнком. Я вже хотів розвиватись, - розповідає Віктор Верес. - Хотілося щоб академіка вже переходила у творчість». Тому після випуску з коледжу у 1992 році майстер потрапив на мульт-студію де працював три роки. Цього часу вистачило, аби чоловік переконався, що хоче вдосконалювати власні ідеї, а не втілювати чужі. Тому Віктор Дмитрович став «вільним художником».

Митець розповів: «Я співпрацював з «Борисфеном», виконував роботу на замовлення. У свій час брав різнобічні замовлення, навіть дерево різав і розписував панно. А потім мені запропонували звернутись до Михайла Сальника та створити свою школу «Вереса». У 2000 році Віктор Дмитрович відкрив студію «Персонаж» на базі ЗОШ №4. Майстерня зустріла художника пустотою, а на практиці забракло досвіду для роботи з дітьми. Направленість студії мала була бути мультиплікаційною, звідси і походження назви. Та доля розпорядилась інакше. Мало по-малу почали з’являтись діти і майстерня стала відроджуватись. Зараз там навчаються архітектурі, живопису, графіці та безлічі інших направлень, серед яких є і художники коміксів. Більше десятка учнів Віктора Дмитровича вступили до художніх вищих навчальних закладів.

Про своїх вихованців Віктор Дмитрович може розповідати годинами. Головним своїм досягненням чоловік вважає можливість передавати власний досвід та навички молодому поколінню. Секрет його натхнення полягає у дітях, у їх світлих ідеях та не засмічених думках. «Я дітей вчу бути такими, які вони є. Не копіювати мене чи когось з відомих художників, а створювати своє. Брати від мене тільки ті крихти які їм потрібні, - розповідає Віктор Верес. - Дітям я кажушукайте більше гарного, чистого і намагайтесь відкидати погане. Збирайте крихтами добре, гарне світло. Як то кажуть уявіть собі велике ромашкове поле, синє небо. І йдіть збирайте квіти, дихайте свіжим повітрям». Таким чином Віктор Дмитрович навчає своїх дітей не лише мистецтву, а й філософії життя.