ПУНКТИ НЕЗЛАМНОСТІ

Що необхідно знати про коронавірусну інфекцію?

Увага! Сайт оновлюється. Деякі розділи можуть бути недоступні.
Back Архів

Захисники за покликом серця

Захисники за покликом серцяЗараз наша країна переживає не найкращі свої часи: жорстокі сутички української армії з ворогами країни не дають спокійно спати чи не кожному свідомому жителю. Заголовки газет з усіх сторін так і розривають серце: АТО, війна, сльози, страждання… Не оминуло це й вишнівчан. Багато наших хлопців взяли до рук зброю та стали плечем до плеча захищати свою Батьківщину.

«Коли розпочалася війна, я вирішив вступити в ряди Збройних Сил України. Я прийшов до цього сам, відчув поклик серця, зрозумів, що час йти захищати свою рідну землю. Служив пів року у місцях, де було найгарячіше, брав участь у сутичках під Дебальцеве та в районі донецького аеропорту. Зараз же моє життя розділилося на дві частинидо війни та після», — розповів коротко свою історію Андрій Гончаров, колишній банківський співробітник, теперголова осередку учасників АТО Києво-Святошинського району.

Пережити нашим хлопцям довелося багато чого: ночівля в землянках у мороз, відсутність навіть теплої води, частовідсутність їжі та необхідного спорядження для життя. «Милися один раз на місяць кухликом води, підігрітої на вогнищі, ходили зарослі, небриті. Дякуючи волонтерам, отримували достатньо регулярно медикаменти та провізію», — діляться своїми спогадами воїни.

У нашому місті є досить велика кількість людей, які воювЗбройні Силиали як в рядах Збройних Сил, так і в добровольчих корпусах. Деякі з них працювали раніше на заводах, є колишні студенти, котрі відчули своїм обов’язком захищати країну. Було й багато мобілізованихвони з гідністю взяли зброю та з честю виконували свій обов’язок. Наші хлопці з готовністю ризикували собою, аби жителі східних регіонів країни відчували себе в безпеці.

«Мешканці були всі перелякані, боялися людей зі зброєю. Відношення до нас було різне: інколи навіть не давали набрати з криниці води, були словесні перепалки, а бувало й таке, коли до нас підходили та дякували, ми відчували їхню підтримку. Нам було дуже шкода цих людей. До нас навіть вибігали маленькі діти, махали нам, посміхалися, всі намагалися показати свою приязнь та підтримку», — згадує голова спілки учасників АТО.

Та попри все, що відбувалося навколо, у серцях наших солдатів не вщухала надія, а віра в те, що вони отримають перемогу надавала сил. Легко говорити про війну, коли ти бачиш її по телевізору, та зовсім інша справасамому взяти зброю та зробити все, що у твоїх силах, аби співвітчизники могли спати спокійно. У будь-яку погоду, почуття власної гідності та відповідальність за свою країну вели наших хлопців у бій, ризикуючи своїм життям.

Наша Українаце територія гідності та свободи. Переживши, фактично, дві революції — у 2004 та 2013 роках, країна пройшла грандіозний іспит, в ході якого розкрила себе як справжня європейська держава. Це урок на все життя для українцівяк під натиском ворога не втратити обличчя, як стати мужнім, як виховати в собі справжній патріотизм. Герої, які й зараз знаходяться на передовій, які вже повернулися додому, та які навік будуть жити в наших серцях і спогадах, не могли дивитися спокійно на криваві рани України, не залишились осторонь, коли Схід накрила пелена мороку. Наші воїни стали справжнім символом боротьби за незалежність.

Дякуємо вам, хлопці, за вашу сміливість, відданість Україні, дякуємо за нашу свободу! Висправжні герої!