ПУНКТИ НЕЗЛАМНОСТІ

Що необхідно знати про коронавірусну інфекцію?

Увага! Сайт оновлюється. Деякі розділи можуть бути недоступні.
Back Архів

Найкращий помічник ЖЕДу

Найкращий помічник ЖЕДу Недалеко від міської ради, на вулиці Святошинській, живе незвичайний хлопчик. Йому лише п’ять років, та він вже працює для людей. Богданчик ще не ходить до школи, та всі жителі двору називають його не інакше як «начальник ЖЕДу». А все тому, що весь вільний час хлопчина присвячує ремонту дитячого майданчика у своєму дворі. Він шукає гайки, різні гвіздочки, дерев’яні перекладини, які бешкетливі  діти та дорослі відривають з гойдалок, та несе до місцевого ЖЕДу. Вже там його зустрічають радісно працівники, і вони всі разом, включно з Богданом, йдуть ремонтувати майданчик. Де що підфарбувати, де прибрати, а куди нового цвяха забитималенький помічник знає краще за всіх. Неодноразово навіть сам це робив — і з молотком працював, і з фарбою. Не дивлячись на свою популярність, Богдандосить скромна дитина, і, побачивши камеру та мікрофон, геть знітився. Тож ми поспілкувалися з мамою хлопчика-помічника Світланою, яка з гордістю розповіла про захоплення свого сина.

Світлано, розкажіть, а з чого це взагалі почалосяневже дитина сама пішла на майданчик і почала шукати різні деталі для ремонту?

Раніше на цьому місці був старий майданчик, а коли почали встановлювати новий, усі жартома говорили: «От, Богданчик, бачиш, це для тебе роблять, тепер ти маєш спостерігати та оберігати це місце, щоб ніхто тут нічого не ламав». І він почав якось так звертати на це увагу. Десь дощечка відвалилась — він одразу її підбирає та йде до мене. Я у нього запитую: «А ти знаєш, куди віднести? — «Знаю». «А знаєш, кому треба віддати?» — «Знаю». Відніс один раз, другий, і ми почали відмічати, що він досить активно спостерігає за майданчиком, дивиться, що там треба відремонтувати, що зафарбувати, йде до малярів…  Григорій Станіславович, начальник нашого ЖЕДу, сказав, що треба його якось виділити.

-  А як він познайомився з усіма працівниками ЖЕДу?

Я там працюю, а раніше ще й чоловік працював. Він звик, що постійно з нами, знає всі нюанси роботи там. Скільки разів булопідходить і говорить, що он там треба траву покосити, а у тьоті Валі біля дому кущі нестрижені, треба їй сказати. Так і пішло, почав працювати разом із нами. Всі тепер його знають і всі кличуть начальником ЖЕДу. Завжди за всім слідкує. Навіть буває бачить, йде дитина, кинула якийсь папірець чи обгортку, він обов’язково підійде та зробить зауваження: «Знаєш, у нас у Вишневому, є люди, які прибирають за тобою сміття. І ти не смійся, це дуже важка роботазібрати сміття, завантажити у якусь машину, потім вивезти…». Бувало, сидить якась жіночка біля під’їзду, скаржиться, що хтось там насмітив, а він і її вчить: «Зробили б ви раз їм зауваження, то більше вони цього й не робили б». І вже він так три роки з нами у колективі.  З двох із половиною років в нього вже думки як у старого діда. Богдан чітко розуміє, чого він хоче. Коли в нього запитуєш, а ким ти станеш, як виростеш, — завжди відповідає: «Начальником. Я буду командувати, куплю собі гарну машину». Навіть сміття ніколи не викине, коли поруч немає урни. Інколи такі питання задає, що на них неможливо і дорослим відповісти. Він знає все, що відбувається.

—   Як самі працівники реагують на те, що в них є такий помічник?

Зі смішками зазвичай — от вже молодець, ото помічник пішов! Говорять, аби прийшов до нас потім працювати, а він їм: «Ні, я вами керувати буду».  Його всі хвалять, і йому це подобається. Він дуже серйозно до цього ставиться, і йому подобається, що його всі сприймають, як дорослого.

—     Він же не сам цим займається? Хто йому допомагає?

Всі діти разом із ним. Сестра дуже допомагає, навіть із сусіднього двору прибігають. Якщо таких дітей буде багато, я думаю, що це буде добре, може буде більше порядку, майданчики не будуть так ламати, й нам жити буде краще.